Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003148, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-09-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Оптимізація хірургічного лікування закритої травми живота у хворих з надлишковою масою тіла в умовах політравми Здобувач Гогія Мадона Отарівна, Керівник Белозьоров Ігор Вікторович Опонент Макаров Віталій Володимирович Опонент Воровський Олег Олегович Рецензент Цівенко Олексій Іванович Рецензент Матвєєнко Марія Сергіївна Опис Травма залишається однією з провідних причин інвалідності та смертності в усьому світі. Серед її найтяжчих варіантів за перебігом є абдомінальна травма. В умовах збільшення поширеності ожиріння актуальним є дослідження його впливу на перебіг травматичної хвороби. Наявні дані свідчать про неоднозначну роль ожиріння у прогнозі. Стандартною методикою оцінки аліментарного статусу залишається індекс маси тіла (ІМТ), однак в умовах гострої травми його застосування утруднене. Натомість прості антропометричні показники, зокрема, обсяг талії (ОТ) та співвідношення об’єму талії до об’єму стегон (ОТ/ОС), можуть мати вищу прогностичну інформативність, однак їх значущість у пацієнтів з абдомінальною травмою досі недостатньо вивчена. Метою дослідження було оптимізація тактики лікування абдомінальних ушкоджень у постраждалих з механічною травмою на підставі вивчення впливу надлишкової ваги, ожиріння та абдомінального ожиріння на перебіг травми. У дослідження увійшли 240 постраждалих віком від 18 років з абдомінальною травмою, які були розподілені на групи залежно від ІМТ: І група – 75 постраждалих з нормальною вагою (ІМТ до 25,0 кг/м2); ІІ група – 129 постраждалих з надлишковою вагою (ІМТ 25,0-29,9 кг/м2); III група – 36 постраждалих з ожирінням І-ІІІ ст. (ІМТ від 30 кг/м2 та більше). Однак розподіл постраждалих залежно від ІМТ виявився неефективним для створення прогностичної моделі перебігу травми у зв’язку з неможливістю зважування важко травмованих, які надходили з приймального відділення одразу в операційну. Тому додатково вивчено вплив на перебіг травми абдомінального ожиріння (ОТ від 102 см у чоловіків і від 88 см у жінок) – 32 постраждалих; та за величиною ОТ/ОС (більш 0,85 для жінок та більш 1,00 для чоловіків) – 55 постраждалих. Встановлено, що показник ОТ/ОС виявився найбільш впливовим на перебіг травми, тому був обраний для створення прогностичної моделі і оптимізації лікувальної тактики. Відповідно виділено наступні групи: 1-а група (основна) – 29 постраждалих з абдомінальним ожирінням, у яких застосовано алгоритм лікування на підставі прогнозу перебігу травми та додаткові післяопераційні лікувальні заходи; 2-а група (контрольна) – 26 постраждалих з абдомінальним ожирінням з традиційною тактикою лікування; 3-я група (порівняння) – 185 постраждалих без абдомінального ожиріння. За результатами аналізу особливостей травми встановлено, що у постраждалих з ожирінням, незалежно від механізму травми, достовірно частіше виявлялися гематоми печінки та рідше – її розриви порівняно з постраждалими з надлишковою або нормальною масою тіла. У постраждалих з надлишковою масою тіла та ожирінням спостерігалася менша частота середньо тяжкої та тяжкої поєднаної торакальної травми (AIS 3–4) порівняно з особами з нормальною масою тіла. Частота поєднаної черепно-мозкової травми і поєднаної скелетної травми у пацієнтів з надлишковою масою тіла та ожирінням була нижчою, а частота стабільних і нестабільних переломів кісток тазу — вищою, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла. Встановлено, що у постраждалих з ожирінням більша частота ускладнень порівняно з пацієнтами з надлишковою або нормальною масою тіла, головним чином за рахунок респіраторних і ранових ускладнень. Летальність у пацієнтів з ожирінням була достовірно вищою, ніж у осіб з надлишковою масою тіла, та недостовірно нижчою, ніж у пацієнтів з нормальною масою тіла. Встановлено, що наявність абдоміналь¬ного ожиріння достовірно збільшує загальну частоту уск¬ладнень, частоту респіраторних, ниркових ускладнень, поліорганної недостатності та леталь¬ності. Розроблено метод прогно¬зування летальності постраждалих з травмою живота з урахуванням наявності абдомінального ожиріння, віку та стану постраждалого із задовільною прогностичною значу¬щістю (площа під ROC-кривою 0,742 [95% ДІ: 0,588; 0,896], р=0,02), застосування якого можливо вже під час госпіталізації та в умовах операційної. Удосконалено тактику лікування поєднаної абдомінальної травми з визначенням показань до застосування тактики «контроль пошкоджень» з тимчасовим ушиванням апоневрозу та створенням негативного тиску в рані, обґрунтовано визначення оптимального обсягу інфузійної терапії та дозування антикоагулянтів після оперативних втручань з приводу абдомінальної травми. Запропонована тактика хірургічного лікування та післяопераційної терапії у постраждалих з ожирінням сприяла зменшенню кількості тяжких уск¬ладнень (ІІІ-IV клас за D. Dindo, 2004) на 25,5%, зменшенню частоти респіра¬тор¬них ускладнень на 15,2%, частоти ранових ускладнень на 8,9% і летальності на 13,6% у порівнянні з традиційною тактикою лікування постраждалих з поєднаною абдомінальною травмою. Дата реєстрації 2025-07-24 Додано в НРАТ 2025-07-24 Закрити