Search academic texts

Information × Registration Number 0825U003491, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 20-08-2025 popup.evolution . Title Transformation of Ukraine’s Defence Potential under Conditions of Armed Aggression Author Viktor V. Syrovatko, popup.head Svetlana O. Vovk popup.opponent Hanna V. Muzychenko popup.opponent Tetyana M. Lyashenko popup.opponent Volodymyr F. Smolyanyuk popup.review Lyudmila O. Novoskoltseva Description Дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень, що охоплює теоретико-методологічні, правові та практичні аспекти вивчення оборонного потенціалу України в умовах збройної агресії. Здійснено ґрунтовний аналіз стану наукової розробки та джерельної бази проблеми трансформації оборонного потенціалу України, який підтверджує зростання актуальності тематики після 2022 року й розширення проблемного поля досліджень, що зумовило осмислення оборонного потенціалу як інтегрованої політико-соціальної конструкції. Джерельна база комплексна й репрезентативна, але залишається фрагментарною, особливо щодо інтеграції різних компонентів у єдину систему. Обґрунтовано потребу створення цілісної теоретико-методологічної моделі, здатної відображати динаміку й стратегічні орієнтири трансформації оборонного потенціалу в умовах воєнного стану. Сформовано концептуальний апарат, який охоплює поняття, інтегровані в єдину систему, що дозволяє вибудувати багаторівневу аналітичну рамку дослідження оборонного потенціалу та охоплює його політичні, правові, військові, економічні, соціальні, гуманітарні, технологічні та морально-етичні складники. Запропоновано авторське визначення оборонного потенціалу як спроможності держави захищати свій суверенітет, забезпечувати високий рівень мобілізації та національної єдності на основі колективної свідомості, спрямованої на розвиток і самозбереження. Оборонний потенціал є сукупністю матеріальних, технічних, організаційних, інтелектуальних і духовних ресурсів держави, суспільства та Збройних Сил, які в умовах мобілізації гарантують національну безпеку та стійкість перед збройною агресією чи іншими кризами. Методологічно дослідження ґрунтується на поєднанні реалістичної, ліберальної й конструктивістської парадигм, а також системного, процесного, інституційного, структурно-функціонального та ситуаційного підходів. Розкрито сутність і структурно-функціональні характеристики архітектоніки оборонного потенціалу як багаторівневої системи, що формує нормативну, організаційну й функціональну основу політики національної безпеки та оборони. Проаналізовано чинники його ефективності, зокрема спроможність до централізованого планування, міжвідомчої координації та швидкої адаптації у динамічному безпековому середовищі. Підкреслено важливість інтеграції державних органів, військових структур та позавійськових компонентів у єдиний безпековий контур і мобілізаційної спроможності як індикатора гнучкості інституційної архітектури. Висвітлено роль політичного та військового лідерства у стратегічному управлінні оборонним сектором, консолідації суспільства навколо національних цілей та мобілізації ресурсів. Соціально-гуманітарні чинники, зокрема патріотичне виховання, формування національної ідентичності, розвиток критичного мислення й медіаграмотності, визначено основою стійкості держави. Окремо підкреслено значення волонтерського руху як унікальної складової оборонного потенціалу, що забезпечує матеріально-технічну підтримку, інформаційну протидію та морально-психологічну стійкість. Значущість економічного компонента обґрунтовано через вплив фінансової, виробничо-технологічної та аграрної сфер на ресурсне забезпечення оборони та стабільність держави під час війни, підкреслено взаємозв’язок економічної стабільності, державного регулювання, бюджетної політики та оборонного потенціалу. Доведено, що оборонний потенціал України є цілісною, багатовимірною системою, яка інтегрує державні, військові, економічні та суспільні елементи й здатна до швидкої адаптації та стратегічної інтеграції в умовах війни. Такий підхід забезпечує стійкість держави, збереження її суверенітету та створює передумови для інтеграції України в систему колективної безпеки демократичного світу. Комплексний аналіз сучасних викликів дозволив виокремити зовнішні й внутрішні чинники трансформації оборонного потенціалу. До зовнішніх загроз віднесено геополітичну нестабільність, агресію РФ, руйнування міжнародного права, технологічні зміни, гібридні й інформаційні війни, а також вимоги євроатлантичної інтеграції за відсутності гарантій з боку НАТО та ЄС. Серед внутрішніх обмежень виокремлено політичну нестабільність, корупцію, кадрові проблеми, соціальну напругу, демографічну кризу, технологічну відсталість і вразливість до інформаційних впливів. Що зумовлює необхідність розбудови самодостатньої моделі. Проаналізовано багатовимірний механізм трансформації оборонного потенціалу, що охоплює інституційно-організаційні, правові, ресурсно-управлінські, соціально-гуманітарні та технологічні компоненти. Наголошено, що трансформація полягає в перебудові сектору безпеки, впровадженні стратегічного управління та планування, розвитку цифровізації, модернізації озброєння й інтеграції в безпекові структури НАТО. Особлива увага приділена інноваційним напрямам — штучному інтелекту, безпілотним системам, кібербезпеці та технологіям Big Data, які значно посилюють оборонну спроможність держави. Registration Date 2025-08-19 popup.nrat_date 2025-08-19 Close