Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003491, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-08-2025 Статус Захищена Назва роботи Трансформація оборонного потенціалу України в умовах збройної агресії Здобувач Сироватко Віктор Володимирович, Керівник Вовк Світлана Олександрівна Опонент Музиченко Ганна В’ячеславівна Опонент Ляшенко Тетяна Михайлівна Опонент Смолянюк Володимир Федорович Рецензент Новоскольцева Людмила Олександрівна Опис Дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень, що охоплює теоретико-методологічні, правові та практичні аспекти вивчення оборонного потенціалу України в умовах збройної агресії. Здійснено ґрунтовний аналіз стану наукової розробки та джерельної бази проблеми трансформації оборонного потенціалу України, який підтверджує зростання актуальності тематики після 2022 року й розширення проблемного поля досліджень, що зумовило осмислення оборонного потенціалу як інтегрованої політико-соціальної конструкції. Джерельна база комплексна й репрезентативна, але залишається фрагментарною, особливо щодо інтеграції різних компонентів у єдину систему. Обґрунтовано потребу створення цілісної теоретико-методологічної моделі, здатної відображати динаміку й стратегічні орієнтири трансформації оборонного потенціалу в умовах воєнного стану. Сформовано концептуальний апарат, який охоплює поняття, інтегровані в єдину систему, що дозволяє вибудувати багаторівневу аналітичну рамку дослідження оборонного потенціалу та охоплює його політичні, правові, військові, економічні, соціальні, гуманітарні, технологічні та морально-етичні складники. Запропоновано авторське визначення оборонного потенціалу як спроможності держави захищати свій суверенітет, забезпечувати високий рівень мобілізації та національної єдності на основі колективної свідомості, спрямованої на розвиток і самозбереження. Оборонний потенціал є сукупністю матеріальних, технічних, організаційних, інтелектуальних і духовних ресурсів держави, суспільства та Збройних Сил, які в умовах мобілізації гарантують національну безпеку та стійкість перед збройною агресією чи іншими кризами. Методологічно дослідження ґрунтується на поєднанні реалістичної, ліберальної й конструктивістської парадигм, а також системного, процесного, інституційного, структурно-функціонального та ситуаційного підходів. Розкрито сутність і структурно-функціональні характеристики архітектоніки оборонного потенціалу як багаторівневої системи, що формує нормативну, організаційну й функціональну основу політики національної безпеки та оборони. Проаналізовано чинники його ефективності, зокрема спроможність до централізованого планування, міжвідомчої координації та швидкої адаптації у динамічному безпековому середовищі. Підкреслено важливість інтеграції державних органів, військових структур та позавійськових компонентів у єдиний безпековий контур і мобілізаційної спроможності як індикатора гнучкості інституційної архітектури. Висвітлено роль політичного та військового лідерства у стратегічному управлінні оборонним сектором, консолідації суспільства навколо національних цілей та мобілізації ресурсів. Соціально-гуманітарні чинники, зокрема патріотичне виховання, формування національної ідентичності, розвиток критичного мислення й медіаграмотності, визначено основою стійкості держави. Окремо підкреслено значення волонтерського руху як унікальної складової оборонного потенціалу, що забезпечує матеріально-технічну підтримку, інформаційну протидію та морально-психологічну стійкість. Значущість економічного компонента обґрунтовано через вплив фінансової, виробничо-технологічної та аграрної сфер на ресурсне забезпечення оборони та стабільність держави під час війни, підкреслено взаємозв’язок економічної стабільності, державного регулювання, бюджетної політики та оборонного потенціалу. Доведено, що оборонний потенціал України є цілісною, багатовимірною системою, яка інтегрує державні, військові, економічні та суспільні елементи й здатна до швидкої адаптації та стратегічної інтеграції в умовах війни. Такий підхід забезпечує стійкість держави, збереження її суверенітету та створює передумови для інтеграції України в систему колективної безпеки демократичного світу. Комплексний аналіз сучасних викликів дозволив виокремити зовнішні й внутрішні чинники трансформації оборонного потенціалу. До зовнішніх загроз віднесено геополітичну нестабільність, агресію РФ, руйнування міжнародного права, технологічні зміни, гібридні й інформаційні війни, а також вимоги євроатлантичної інтеграції за відсутності гарантій з боку НАТО та ЄС. Серед внутрішніх обмежень виокремлено політичну нестабільність, корупцію, кадрові проблеми, соціальну напругу, демографічну кризу, технологічну відсталість і вразливість до інформаційних впливів. Що зумовлює необхідність розбудови самодостатньої моделі. Проаналізовано багатовимірний механізм трансформації оборонного потенціалу, що охоплює інституційно-організаційні, правові, ресурсно-управлінські, соціально-гуманітарні та технологічні компоненти. Наголошено, що трансформація полягає в перебудові сектору безпеки, впровадженні стратегічного управління та планування, розвитку цифровізації, модернізації озброєння й інтеграції в безпекові структури НАТО. Особлива увага приділена інноваційним напрямам — штучному інтелекту, безпілотним системам, кібербезпеці та технологіям Big Data, які значно посилюють оборонну спроможність держави. Дата реєстрації 2025-08-19 Додано в НРАТ 2025-08-19 Закрити