Дисертація доктора філософії. Мезінов Олександр Сергійович. Огар Tadorna ferruginea на півдні України: особливості біології виду та технології його відтворення

Registration Number

0825U003579, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

27-08-2025

popup.evolution

.

Title

The Ruddy Shelduck (Tadorna ferruginea) is under the Southern Ukraine conditions: the species' biology features and its reproduction technology

Author

Oleksandr S. Mezinov,

popup.head Denis Myzuka
popup.opponent Marsym N. Havryliuk
popup.opponent Bokotey Andrij Andriyovych
popup.review Iryna O. Lykova
popup.review Olha O. Brezgunova

popup.rada

Kharkiv National Pedagogical University named after H.S. Skovorody

Description

Ключові етапи науково-дослідної роботи з вивчення біології огара Tadorna ferruginea проводилися в лабораторії збереження різноманіття диких тварин на території Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН. Дослідження природної циркуляції вірусних патогенів проводилось у співпраці з Національним науковим центром «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» НААН. На підставі результатів багаторічного моніторингу за локальною популяцією огара виявлено причини скорочення чисельності виду в Азово- Чорноморському регіоні України. Вперше подано повний аналіз особливостей біології огара за весь період перебування на території Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (чисельність, річний цикл, демографія, біотопи, розповсюдження); детально вивчено репродуктивні показники; проведено якісний аналіз ооморфології; уперше вивчено ваговий та лінійний ріст пташенят; досліджено розвиток внутрішніх органів та шлунково-кишкового тракту льотних птахів та особин з ампутованою частиною кисті крила; удосконалено процес входження льотних птахів у природу; проведено аналіз факторів, які впливають на формування репродуктивних груп, коливання чисельності, особливості міграції птахів; вдосконалено елементи технології розведення птахів; уперше висвітлена інформація щодо природної інфікованості огаря вірусом грипу та авуловірусами саме на території України. На основі проведених досліджень надано практичне впровадження у вигляді методики з розведення огара у напіввільних умовах. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі розширених знань біології огара були розроблені рекомендації, які можна успішно використовувати під час утримання птахів даного виду в зоопарках, живих куточках, зоологічних розплідниках, мисливських господарствах з метою відновлення чисельності виду в межах природного ареалу для подальшого виведення з переліку рідкісних видів фауни України. Поступове повернення огара до традиційних місць гніздування відбувається за рахунок розселення виду з локальної вільної популяції заповідника «Асканія-Нова», малих штучно-створених осередків у АР Крим, Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях, а також інвазії з південно-західної частини росії. Чисельність огара в Україні у гніздовий період становить приблизно 1600-1800 особин, із яких щорічно приступають до розмноження приблизно 650-700 самок. Тривале проведення біотехнічних заходів зі створення осілої популяції огара у напіввільних умовах Біосферного заповідника «Асканія-Нова» призвели до зміни характеру перебування виду із гніздового-міграційного на осілий. За структурою зимове скупчення огара складається з 5 відносно відокремлених груп, які достовірно відрізняються дистанцією зльоту, територіальним розміщенням по відношенню до кормового майданчика, місцем ночівлі, поведінкою після зльоту, реакцією на зміну площі льодового покриву на водоймах і зміну середньодобової температури повітря. За особливостями гніздової поведінки репродуктивна частина локальної популяції огара представлена групами 3 категорій, які разом представляють велику колонію. У огарів асканійської популяції виробився колоніальний тип гніздування, проявляється полігамія у формах полігінії та поліандрії, гомосексуальність (від 2 до 4 особин), відмічаються сумісні кладки з іншими видами гусеподібних, гніздовий паразитизм тощо. Середня величина кладок огара на території Біосферного заповідника «Асканія-Нова» становить 11,1±0,23 яйця. У сформованих виводках із різними вихователями пташенята огара набувають видоспецифічну поведінку «батьків», у зв’язку з чим простежуються зміни швидкості розвитку окремих частин будови тіла та внутрішніх органів. Критичним для росту пташеняти (спад росту) відмічений період з 25 по 30 добу, що пов’язано з початком інтенсивної заміни пуху на перо. Вирощені у напіввільних умовах БЗ «Асканія-Нова» огарі здатні нормально здійснювати далекі та близькі міграції у секторі азимутів від 91 до 252 градусів на відстані 77-1228 км від місця мічення. Щорічний приріст популяції, з урахуванням загибелі дорослих особин (49,0±0,8) та молодняку (180,3±2,2), становить 132,9 %. Спади загальної чисельності огара пов’язані з епізоотологічною ситуацією та розселенням птахів у місця свого природного ареалу. На підставі серологічних і молекулярно-генетичних досліджень вірусний ізолят А/огар/Асканія-Нова/2-14-12/16 було ідентифіковано як ізолят вірусу грипу птахів з новим для України підтипом H5N8. Авуловіруси 1 серотипу, які циркулювали серед огарів в Азово-Чорноморському регіоні України у 2011 році, споріднені з іншими авуловірусами цього серотипу, і відмічалися у інших видів птахів водно-болотного комплексу у Європі, Сибіру та Центральній Африці. Постійний вплив людини на процес збереження птахів є одним з основних чинників у відновленні і збереженні популяції огара на півдні України.

Registration Date

2025-08-26

popup.nrat_date

2025-08-26 / 2026-07-02