Search academic texts

Information × Registration Number 0825U003735, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 23-09-2025 popup.evolution o Title Constitutional and legal regulation of transplantation of organs and tissues of the human body Author Danyila S. Chornenka, popup.head Tetiana S. Podorozhna popup.opponent Olha O. Barabash popup.opponent Myroslava V. Bielova popup.review Nataliia V. Kaminska popup.review Oleh V. Martseliak Description У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й подано нове вирішення важливого наукового завдання, що полягає у формуванні цілісної концепції конституційно-правового регулювання трансплантації органів і тканин людського організму. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сьогодні права людини й біоетика в Україні перебувають на етапі парадигмального розвитку. У вітчизняній правовій теорії і практиці є низка законодавчих та інших нормативних актів, що стосуються питань біоетики, захисту прав людини й забезпечення гідності людини у сфері біоправа. Поруч з правами людини, закріпленими в Конституції України, існують також соматичні права, які пов’язані з можливістю розпоряджатися своїм тілом (від грец. soma – тіло). Констатовано, що основою соматичних прав людини є право на гідність, особисту свободу й недоторканність, які є фундаментальними для особистих прав та закріплені на рівні Конституції України як Основного закону держави. Поруч із ними існує низка соматичних прав, які переважно не конституціоналізовані тобто не відображені в нормах Конституції України, це, зокрема, такі: право на евтаназію; право людини щодо її органів і тканин (право на трансплантацію (пересадку)); репродуктивні права людини; право на зміну статі та ін. Ці права змушують по-новому поглянути на інститут прав людини як на конституційну цінність. Конституційно-правове регулювання таких прав є складним і важливим завданням Української держави. У роботі з’ясовано, що серед найважливіших прав людини, які, відповідно до Конституції України, є невідчужуваними і належать кожному від народження, є право на життя. Це право гарантує існування людини як біологічного виду, соціальної істоти й суб’єкта права та розглядається як комплекс суб’єктивних можливостей людини, які мають соціальну цінність. Із правом на життя тісно пов’язане право на охорону здоров’я людини. Зазначено, що здоров’я є основним компонентом для збереження і продовження життя. Реалізація права на здоров’я можлива завдяки підвищенню рівня і якості медичного обслуговування, впровадженню в медичну практику науково-технічних досягнень, нових методів лікування. Одним із джерел для збереження і продовження життя є метод трансплантації органів і тканин людського організму. Під правом людини на трансплантацію органів і тканин людського організму визначено юридично забезпечену можливість особи стати реципієнтом донорського органу (або донором) за умов, визначених законом, і як спосіб реалізації конституційного права на життя й охорону здоров’я. У дисертації зазначено, що хоча право людини розпоряджатися власним тілом як соматичне право безпосередньо не закріплене в нормах Конституції України, ідеться саме про його взаємозв’язок з основними, конституційними правами, такими як право людини на життя й охорону здоров’я. Українська модель не закріплює соматичні права в тексті Основного закону, проте в ньому містяться підстави для їх застосування. З одного боку, правове регулювання цієї сфери суспільних відносин потребує сучасного рівня розвитку науково-технічного прогресу, а з іншого – правове регулювання має здійснюватися так, щоб не порушувати задекларованих у Конституції України та в суспільстві моральних цінностей і пріоритетів, інших прав людини. Обґрунтовано, що покоління нових прав людини покликане стабілізувати суспільні відносини й забезпечити захист уже наявних прав. Їхній специфічний зміст містить сукупність норм моралі, релігії і права. Легалізація соматичних прав, зокрема й права людини на трансплантацію органів і тканин людського організму, неможлива в тексті Конституції України, адже вони похідні від прав попередніх поколінь. Встановлення конституційного механізму реалізації, системи конституційних гарантій і захисту соматичних прав людини має полягати у прийнятті відповідних міжнародно-правових актів, у перспективі їхньої обов’язкової ратифікації Верховною Радою України та конкретизації цих норм у галузевому законодавстві. Продемонстровано, що основними суб’єктами трансплантації є донор і реципієнт. Донор – це людина, у якої вилучають органи чи тканини для пересадки, тобто людина, яка добровільно може віддати свій орган на пересадку. Реципієнт – це людина, якій пересаджують тканини чи органи, отримані від донора, тобто людина, якій показана така операція за станом здоров’я. Визначено права донорів і реципієнтів, зокрема вимагати від закладів охорони здоров’я повну інформацію про можливі ускладнення після трансплантації; отримувати безкоштовну медичну допомогу, зокрема лікування у зв’язку з проведеною операцією, право на захист персональних даних, право оскаржувати неправомірні дії медичних працівників тощо. Також суб’єктом трансплантаційних відносин є медичний працівник, який задіяний у вилученні органів і тканин людського організму. Основою таких правовідносин є принцип усунення конфлікту інтересів з точки зору гуманістичних засад методу трансплантації. Registration Date 2025-09-24 popup.nrat_date 2025-09-24 Close