Search academic texts

Information × Registration Number 0825U004081, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 11-11-2025 popup.evolution o Title Formation of professional and pedagogical competency of future teachers of fine arts in Ukraine and the People’s Republic of China Author Yabin .. Li, popup.head Kateryna A. Yuryeva popup.opponent Olga V. Sagittarius popup.opponent Oksana V. Marushchak popup.review Lyudmyla V. Lisunova popup.review Lyubov S. Kalashnyk Description У дисертації здійснено цілісне порівняльно-педагогічне дослідження становлення, розвитку та сучасних тенденцій формування професійно- педагогічної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в Україні та Китайській Народній Республіці. Простежено ґенезу компетентнісного підходу у світовому та національних освітніх контекстах. Визначено п’ять етапів його розвитку: 1960–1970-ті рр. – зародження компетентнісної освіти та формування базових теоретичних засад; 1980-ті – 1996 рр. – інтенсивне дослідження структури й різновидів компетентностей; 1997–2007 рр. – реалізація проєкту ОЕСР DeSeCo, спрямованого на визначення ключових компетентностей та їх інтеграцію в міжнародні стандарти; з 2008 р. – започаткування міжнародного моніторингу TALIS, що забезпечує регулярний збір даних про умови викладання, професійний розвиток і виклики у роботі вчителів та керівників шкіл; з 2016 р. – сучасний етап, пов’язаний з імплементацією «Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року» та ініціативи OECD Education 2030: Key Competencies for the Future (DeSeCo 2.0). У вітчизняній педагогічній науці компетентність визначається як інтегрована характеристика особистості, що охоплює знання, уміння, навички, ставлення, цінності та професійно значущі якості. У КНР термінологія («ключова компетентність», «базова грамотність») має ширше тлумачення й поєднується з іншими результатами навчання, що відображає національні освітні традиції. Схарактеризовано становлення і розвиток систем професійної підготовки художньо-педагогічних кадрів та уточнено періодизацію процесу. В Україні виокремлено сім етапів: формування основ художньо-педагогічної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст.); становлення мистецько-педагогічної підготовки у 1920–1930-х рр.; воєнний і повоєнний розвиток (1940–1950-ті рр.); інституціоналізація вищої мистецько-педагогічної освіти (1960–1980-ті рр.); радянський завершальний період (до 1991 р.); розвиток у незалежній Україні (1992–2015 рр.); компетентнісні трансформації після впровадження нових стандартів (з 2016 р.). У КНР також визначено сім етапів: формування системи за радянським зразком (1949–1957); пошук власної моделі (1958–1965); «культурна революція» та руйнування системи (1966–1976); відновлення й повернення до радянсько-академічної моделі (1977–1984); реформи та відкритість, освітня реформа 1985 р. (1985–1998); модернізація та стандартизація (1999–2013); компетентнісний підхід і нові стандарти (з 2014 р. і дотепер). Узагальнення дало змогу співвіднести обидві періодизації, виявивши спільні закономірності (інституціоналізація, модернізація, компетентнісні трансформації) та відмінності (роль державної ідеології, ступінь інтеграції культурної спадщини, специфіка цифровізації). Визначено змістові й структурні особливості професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в Україні та КНР. В обох країнах компетентність охоплює знання, практичні вміння, ставлення і ціннісні орієнтації та особистісно-професійні якості. В Україні специфіка полягає в поєднанні художньої та педагогічної підготовки, створенні інтегрованих курсів (зокрема «Мистецтво»), формуванні здатності майбутніх учителів працювати у міждисциплінарному просторі. У КНР ключовою особливістю є широке залучення національної та регіональної культурної спадщини до освітніх програм. Форми та методи формування компетентності в Україні зосереджені на практичній педагогічній підготовці, застосуванні цифрових інструментів і залученні студентів до інноваційних творчих форматів. У КНР – на створенні курсів, заснованих на дослідженні і збереженні нематеріальної культурної спадщини, використанні VR/AR- технологій, віртуальних виставок, стрімінгу майстер-класів, а також на практиках соціальної взаємодії й менторингу «рівний – рівному». Окреслено перспективи взаємного використання досвіду. Для України цінними є китайські практики інтеграції культурної спадщини в освітній процес, масштабної цифровізації та поєднання навчання з дослідженням і збереженням нематеріальної культурної спадщини. Для Китаю – український досвід посилення педагогічної складової професійної підготовки, урахування фахової специфіки у викладанні та напрацювання з інтегрованим курсом «Мистецтво». Результати дослідження доводять, що попри істотні відмінності історичного розвитку, ідеологічних засад і соціокультурного контексту, системи художньо-педагогічної освіти України та КНР мають спільність у стратегічних орієнтирах і значний потенціал взаємного збагачення. Це відкриває перспективи для крос-педагогічної взаємодії, розвитку спільних освітніх програм і створює науково-практичне підґрунтя для підвищення ефективності формування професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в обох країнах. Registration Date 2025-11-11 popup.nrat_date 2025-11-11 Close