Реєстраційний номер
0825U004081, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-11-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Формування професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в Україні та КНР
Здобувач
Лі Ябінь ..,
Керівник Юр'єва Катерина Анатоліївна
Опонент Стрілець Ольга Володимирівна
Опонент Марущак Оксана Василівна
Рецензент Лісунова Людмила Володимирівна
Рецензент Калашник Любов Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Опис
У дисертації здійснено цілісне порівняльно-педагогічне дослідження
становлення, розвитку та сучасних тенденцій формування професійно-
педагогічної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в
Україні та Китайській Народній Республіці.
Простежено ґенезу компетентнісного підходу у світовому та
національних освітніх контекстах. Визначено п’ять етапів його розвитку:
1960–1970-ті рр. – зародження компетентнісної освіти та формування базових
теоретичних засад; 1980-ті – 1996 рр. – інтенсивне дослідження структури й
різновидів компетентностей; 1997–2007 рр. – реалізація проєкту ОЕСР
DeSeCo, спрямованого на визначення ключових компетентностей та їх
інтеграцію в міжнародні стандарти; з 2008 р. – започаткування міжнародного
моніторингу TALIS, що забезпечує регулярний збір даних про умови
викладання, професійний розвиток і виклики у роботі вчителів та керівників
шкіл; з 2016 р. – сучасний етап, пов’язаний з імплементацією «Порядку
денного у сфері сталого розвитку до 2030 року» та ініціативи OECD
Education 2030: Key Competencies for the Future (DeSeCo 2.0). У вітчизняній
педагогічній науці компетентність визначається як інтегрована
характеристика особистості, що охоплює знання, уміння, навички, ставлення,
цінності та професійно значущі якості. У КНР термінологія («ключова
компетентність», «базова грамотність») має ширше тлумачення й поєднується
з іншими результатами навчання, що відображає національні освітні традиції.
Схарактеризовано становлення і розвиток систем професійної
підготовки художньо-педагогічних кадрів та уточнено періодизацію процесу.
В Україні виокремлено сім етапів: формування основ художньо-педагогічної
освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст.); становлення мистецько-педагогічної
підготовки у 1920–1930-х рр.; воєнний і повоєнний розвиток (1940–1950-ті
рр.); інституціоналізація вищої мистецько-педагогічної освіти (1960–1980-ті
рр.); радянський завершальний період (до 1991 р.); розвиток у незалежній
Україні (1992–2015 рр.); компетентнісні трансформації після впровадження
нових стандартів (з 2016 р.). У КНР також визначено сім етапів: формування
системи за радянським зразком (1949–1957); пошук власної моделі
(1958–1965); «культурна революція» та руйнування системи (1966–1976);
відновлення й повернення до радянсько-академічної моделі (1977–1984);
реформи та відкритість, освітня реформа 1985 р. (1985–1998); модернізація та
стандартизація (1999–2013); компетентнісний підхід і нові стандарти (з 2014
р. і дотепер). Узагальнення дало змогу співвіднести обидві періодизації,
виявивши спільні закономірності (інституціоналізація, модернізація,
компетентнісні трансформації) та відмінності (роль державної ідеології,
ступінь інтеграції культурної спадщини, специфіка цифровізації).
Визначено змістові й структурні особливості професійно-педагогічної
компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва в Україні та
КНР. В обох країнах компетентність охоплює знання, практичні вміння,
ставлення і ціннісні орієнтації та особистісно-професійні якості. В Україні
специфіка полягає в поєднанні художньої та педагогічної підготовки,
створенні інтегрованих курсів (зокрема «Мистецтво»), формуванні здатності
майбутніх учителів працювати у міждисциплінарному просторі. У КНР
ключовою особливістю є широке залучення національної та регіональної
культурної спадщини до освітніх програм. Форми та методи формування
компетентності в Україні зосереджені на практичній педагогічній підготовці,
застосуванні цифрових інструментів і залученні студентів до інноваційних
творчих форматів. У КНР – на створенні курсів, заснованих на дослідженні і
збереженні нематеріальної культурної спадщини, використанні VR/AR-
технологій, віртуальних виставок, стрімінгу майстер-класів, а також на
практиках соціальної взаємодії й менторингу «рівний – рівному».
Окреслено перспективи взаємного використання досвіду. Для України
цінними є китайські практики інтеграції культурної спадщини в освітній
процес, масштабної цифровізації та поєднання навчання з дослідженням і
збереженням нематеріальної культурної спадщини. Для Китаю – український
досвід посилення педагогічної складової професійної підготовки, урахування
фахової специфіки у викладанні та напрацювання з інтегрованим курсом
«Мистецтво».
Результати дослідження доводять, що попри істотні відмінності
історичного розвитку, ідеологічних засад і соціокультурного контексту,
системи художньо-педагогічної освіти України та КНР мають спільність у
стратегічних орієнтирах і значний потенціал взаємного збагачення. Це
відкриває перспективи для крос-педагогічної взаємодії, розвитку спільних
освітніх програм і створює науково-практичне підґрунтя для підвищення
ефективності формування професійно-педагогічної компетентності майбутніх
учителів образотворчого мистецтва в обох країнах.
Дата реєстрації
2025-11-11
Додано/оновлено в НРАТ
2025-11-11 / 2026-07-09