Search academic texts

Registration Number

0825U004382, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

03-01-2026

popup.evolution

o

Title

Legal liability for violation of legislation on prevention of the occurence and spread of particularly dangerous infectious diseases

Author

Anna Danilova,

popup.head Nataliia M. Plysiuk
popup.opponent Oleksandr Punda
popup.opponent Nataliia A. Lytvyn
popup.review Viktor M. Zakharchuk
popup.review Tetiana I. Nikiforova

Description

Дисертація є комплексним дослідженням проблематики юридичної відповідальності за порушення законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб з пандемічним потенціалом на основі ретроспективного аналізу застосування такої відповідальності в період пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Основна частина дисертації складається із трьох розділів. Перший розділ присвячений загальній характеристиці юридичної відповідальності за порушення законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Встановлено, що юридична відповідальність за порушення законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб є важливим елементом ефективного функціонування системи охорони здоров'я та ключовою умовою сталого розвитку суспільства. Вона є складовою загальної системи юридичної відповідальності і виконує важливу функцію стимулювання правомірної поведінки для захисту суспільних благ. З’ясовано, що юридична відповідальність за порушення законодавства про запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб представлена нормами, які поступово формувалися і удосконалювалися. Система такої відповідальності має як вертикальну диференціацію за видами (адміністративна, кримінальна тощо), так і горизонтальну варіативність в межах кожного виду. Це забезпечує гнучкість та можливість адекватної реакції на різний ступінь суспільної небезпеки та характер порушень. Дисертаційне дослідження зосереджене на двох ключових видах юридичної відповідальності, пов’язаних із порушенням законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, які спрямовані на здійснення реального та оперативного впливу з боку держави, а саме: адміністративній та кримінальній. Вибір обумовлюється динамічним розвитком цих видів відповідальності, який відбувається у співвідношенні один до одного та в тісному міждисциплінарному зв’язку. Проблематика підкріплюється плюралізмом та неоднозначністю науково-теоретичних інтерпретацій, які, в свою чергу, ускладнюють процес практичного застосування та реалізації цих видів відповідальності. Міжнародне право відіграє ключову роль у захисті громадського здоров’я, оскільки особливо небезпечні інфекційні хвороби мають транскордонний характер і спричиняють глобальні загрози. Україна, як член міжнародного співтовариства, зобов’язана дотримуватися міжнародно-правових стандартів, закріплених у численних договорах, конвенціях і угодах. Другий розділ присвячено дослідженню адміністративної відповідальності за порушення законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. З’ясовано, що адміністративна відповідальність за порушення законодавства про запобігання виникненню і поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб наразі встановлена в ст. 44-3 КУпАП. Встановлено, що безпосереднім об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я від інфекційних хвороб. Об’єктивну сторону - складає діяння, яке виражено у формі порушення положень нормативно-правових актів різних рівнів (від загальнодержавних ‒ закони, до місцевих ‒ рішення органів місцевого самоврядування), спрямованих на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. З’ясовано, що відповідно до чинного законодавства України, яким врегульовано порядок встановлення, продовження та скасування карантину, а також адміністративні та протиепідемічні обмежувальні заходи, карантин може бути встановлено виключно для запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Зроблено висновок, що карантинні заборони та обмеження пов’язані з конституційними правами та свободами людини та громадянина, а тому не можуть встановлюватися на рівні підзаконних нормативно-правових актів та рішень органів місцевого самоврядування, а повинні бути запроваджені на рівні закону. Доведено, що оскільки карантин являє собою правовий режим, який обмежує основні права та свободи людини, порядок його встановлення, продовження та скасування, а також вичерпний перелік можливих обмежувальних заходів повинен бути встановлений окремим спеціальним законом про карантин. З’ясовано, що в ст. 44-3 КУпАП суб’єкт адміністративного правопорушення може бути як загальний – фізична осудна особа (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), яка досягла віку 16 років, так і спеціальний – посадова особа уповноважена виконувати представницькі функції від імені юридичної особи; фізична особа-підприємець. Доведено, що оскільки фізичні особи-підприємці наділяються рівнозначними правами та обов’язками з юридичними особами, коли вони здійснюють підприємницьку діяльність, то вони повинні нести й рівнозначну відповідальність, тому в ст. 44-3 КУпАП відповідальність фізичних осіб-підприємців слід прирівняти до відповідальності посадових осіб.

Registration Date

2025-12-30

popup.nrat_date

2025-12-30