Search academic texts

Information × Registration Number 0826U000206, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 12-02-2026 popup.evolution o Title Legal Foundations of Interaction Between the State and Religious Organizations in Ukraine Author Roman V. Terletskyi, popup.head Oleh V. Zaichuk popup.opponent Vasyl Kostytsky popup.opponent Iryna V. Mima popup.review Olena L. Lvova popup.review Nataliia M. Onishchenko Description В дисертації на основі сучасних методів наукового пізнання досліджено правові засади взаємодії держави та релігійних організацій в Україні. Проблематика взаємодії держави і релігійних організацій в Україні є міждисциплінарною. Окрім теоретично-правового виміру, в якому взаємодія держави і релігійних організацій розглядається з точки зору загальної теорії держави і права, присутні філософсько-правовий, історико-правовий, конституційно-правовий та безпековий виміри. Сучасні події в Україні — анексія Криму, російська агресія, дії воєнного стану ще більше актуалізували потребу у переосмисленні меж релігійної свободи та ролі релігійних інституцій у зміцненні державності, не порушуючи при цьому природнє право людини на віросповідання. У цьому контексті постало завдання розробки узгодженої правової моделі взаємодії держави і церкви, яка б відповідала демократичним цінностям, міжнародним стандартам прав людини й українським традиціям. Тому, враховуючи актуальність проблематики державно-релігійної взаємодії, головною метою дисертаційного дослідження є комплексне теоретико-правове, історичне та практичне дослідження взаємодії держави і релігійних організацій в Україні, визначення правових засад забезпечення свободи віросповідання та розробка теоретичних висновків і практичних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері у сучасних і повоєнних умовах. У дослідженні вперше в сучасній українській правовій науці, зокрема в межах загальнотеоретичного підходу до розуміння правової системи, здійснено цілісний концептуальний аналіз правової взаємодії держави та релігійних організацій в історичній ретроспективі та в умовах конституційного розвитку України, з особливою увагою до функціонування правового механізму в період дії воєнного стану. Застосований в дисертаційній роботі загальнотеоретичний підхід базується на фундаментальних поняттях і принципах теорії держави і права та формує уніфіковане розуміння правової дійсності. Саме тому, такий рівень правового аналізу дозволив оцінити правові державно-релігійні відносини не лише як нормативну систему, а як соціокультурний, історичний і функціональний феномен. У першому розділі наукового дослідження, автором визначено свободу віросповідання як природне право людини у контексті філософсько-правового розуміння свободи совісті. Підкреслено, що процес формування та функціонування права поєднаний з феноменом людської свідомості та безпосередньо міститься не в текстах юридичних догм, а в психічному стані людини – прямому джерелі усіх її вчинків. Отже, право, як мораль і релігія, належить до сфери етичних переживань, яку наповнюють імперативні (відчуття обов’язку) та атрибутивні (відчуття права) емоції, діючи заодно в площині людської природи, з якої витікає сама суть права. Тому структура права, віри і, як наслідок, релігії, має однакову генезу, яка зумовлена природою самої людини, природного світу її буття, та включає в себе ідеологічний і психологічний елементи. Тобто, право та віра – це два невід’ємних антропоутворюючих феномени, які є визначальними для усвідомлення людиною себе як у контексті суспільства, так і у контексті буття, тому забезпечення права людини на життя суміжне з її правом на віровизнання. Дослідивши релігійні норми як джерела права, автор робить висновки, що релігія, як форма прояву віри, мала і має величезне значення у соціальній, політичній, економічній, військовій та інших площинах. Релігійна складова була одним з основних інструментів для соціального поділу суспільства та створення протодержав, а догми релігійно-культових об’єднаннь стали не тільки джерелом праворозуміння, а й джерелом права, яке сформувало споконвічні права людини: право на життя і на все те, що потрібно для його збереження та продовження. Автором виявлено, що історичне формування релігійних організацій, як праворегулюючих суспільних інституцій, у всій повноті відобразило в собі всі аспекти розвитку суспільств, держав та їх складових, відігравши при цьому визначальну роль. Остаточно утвердившись в протодержавах, релігійні організації стали соціально регулюючою основою для всіх типів держав майбутнього та для формування багатьох правових систем. В еволюційному розвитку відносини держави і релігійних організацій набули безлічі варіантів існування в площині секулярної і теократичної ідеології, і в «ідеальних умовах» моделі державно-церковних відносин розділяються на секулярні (світські), клерикальні, теократичні та атеїстичні держави. В результаті вивчення особливостей сучасних основних нормативноправових документів та міжнародних інституцій з врегулювання забезпечення права на свободу сповідувати релігію чи переконання, автор робить висновки, що сучасний світ усвідомлює потребу в забезпеченні гарантій на свободу віросповідання як фундаментального природного права людини. Registration Date 2026-02-02 popup.nrat_date 2026-02-02 Close