Registration Number
0826U001793, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
23-06-2026
popup.evolution
.
Title
Surgical treatment of duodenal injuries at the levels of medical care
Author
Pavlo O. Shkliarevych,
popup.head Yaroslav M. Susak
popup.opponent Mykhajlo A. Kashtal'yan
popup.opponent Serhii A. Aslanian
popup.opponent Volodymyr V. Nehoduiko
popup.review Diana V. Rudyk
popup.rada
Bogomolets National Medical University
Description
У дисертації наведене вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає у підвищенні ефективності хірургічного лікування поранених з ушкодженнями дванадцятипалої кишки шляхом удосконалення етапної хірургічної тактики, впровадження уніфікованого алгоритму лікування з урахуванням рівнів медичного забезпечення та оптимізації хірургічних технологій.
В умовах сучасних бойових дій поранення дванадцятипалої кишки належать до найбільш складних і прогностично несприятливих форм абдомінальної травми. Це зумовлено анатомічними особливостями органа, його ретроперитонеальним розташуванням та частим поєднанням з ушкодженням підшлункової залози, жовчних шляхів і магістральних судин. У більшості випадків (понад 80 %) такі поранення мають поєднаний характер, що значно ускладнює діагностику, визначення оптимальної хірургічної тактики та супроводжується високою частотою гнійно-септичних ускладнень і летальністю.
Система надання хірургічної допомоги в умовах бойових дій базується на принципах етапної медичної евакуації (Role 1–Role 4), однак відсутність уніфікованих алгоритмів лікування призводить до варіабельності хірургічної тактики. Виконання надмірно об’ємних втручань на ранніх етапах або затримка евакуації сприяють розвитку жовчотечі, перитоніту, сепсису та поліорганної недостатності, що обґрунтовує необхідність розробки та впровадження оптимізованого алгоритму етапного хірургічного лікування.
Метою дослідження було покращити результати лікування поранених з ушкодженнями дванадцятипалої кишки шляхом впровадження алгоритму етапної хірургічної тактики з урахуванням рівнів медичного забезпечення та удосконалення хірургічних технологій.
Для досягнення мети було визначено завдання, що передбачали: аналіз структури, клініко-анатомічних характеристик та тяжкості поранень дванадцятипалої кишки; оцінку організаційно-тактичних підходів та визначення їх недоліків на різних етапах медичної евакуації; удосконалення хірургічних технологій лікування; розробку та впровадження уніфікованого алгоритму етапного лікування; а також оцінку ефективності впроваджених підходів.
У дослідженні проаналізовано результати лікування 51 військовослужбовця з вогнепальними пораненнями дванадцятипалої кишки. Основну групу склали 28 пацієнтів, лікування яких здійснювали відповідно до розробленого алгоритму, групу порівняння – 23 поранених, яким допомогу надавали за традиційною тактикою. Групи були порівнянними за віком, механізмом травми, тяжкістю ушкоджень (AAST), загальною тяжкістю травми (NISS) та характеристиками перитоніту(MPI).
Встановлено, що ізольовані ушкодження дванадцятипалої кишки зустрічалися лише у 13,7 % випадків, тоді як у 86,3 % поранених травма мала поєднаний характер. Найчастіше уражався сегмент D2 (близько 60 %), а у більшості пацієнтів діагностовано тяжку або дуже тяжку травму (NISS ≥16) а перитоніт був наявний у всіх випадках, переважно жовчного характеру.
У групі порівняння етапну хірургічну тактику застосовано лише у 26,1 % випадків, тоді як у більшості поранених основний обсяг оперативних втручань виконано на II рівні медичного забезпечення, що не відповідало принципам раціональної хірургічної тактики.
Розроблено та впроваджено уніфікований алгоритм хірургічного лікування, який передбачає виконання заходів damage control surgery на рівні Role 2, стабілізацію стану та підготовку до реконструктивного етапу на рівні Role 3, а також виконання остаточних реконструктивних втручань на рівні Role 4. Алгоритм застосовано у 82,1 % поранених основної групи.
Встановлено, що застосування удосконалених хірургічних технологій, зокрема дивертикулізації дванадцятипалої кишки, гастроентероанастомозу, черезшкірної черезпечінкової холецистостомії та ендоскопічної вакуумтерапії (EndoVAC), дозволяє ефективно контролювати джерело контамінації, забезпечувати декомпресію та покращувати умови загоєння.
Впровадження алгоритму та удосконалених хірургічних технологій дозволило достовірно покращити результати лікування: частота неспроможності швів знизилась з 52,2 % до 7,1 % (p=0,001), перитоніту – з 47,8 % до 17,9 % (p=0,022), сепсису – з 60,9 % до 17,9 % (p=0,002), релапаротомій – з 60,9 % до 14,2 % (p=0,007), летальність – з 39,1 % до 13,4 %
(p=0,043). Також встановлено скорочення тривалості стаціонарного лікування (p<0,001).
Практичне значення отриманих результатів полягає у впровадженні уніфікованого алгоритму лікування, диференційованому застосуванні хірургічних технологій та оптимізації маршрутизації поранених, що дозволяє підвищити ефективність лікування та знизити частоту ускладнень і летальність.
Загалом доведено, що організаційно-тактичний підхід із чіткою етапністю лікування є визначальним фактором покращення результатів лікування поранених з ушкодженнями дванадцятипалої кишки.
Registration Date
2026-05-19
popup.nrat_date
2026-05-19 / 2026-07-02
