Registration Number
0826U002317, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
23-07-2026
popup.evolution
o
Title
Criminal liability for collaborative activities
Author
Andrii I. Lihun,
popup.head Olena I. Matiushenko
popup.opponent Zoia A. Zahynei-Zabolotenko
popup.opponent Yurii Orlov
popup.review Andrii A. Vozniuk
popup.review Liudmyla O. Mostepaniuk
popup.rada
National Academy of Internal Affairs
Description
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2026.
Дисертація є одним з перших прикладних монографічних досліджень кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність.
В роботі охарактеризовано теоретико-методологічні та історичні аспекти відповідальності за колабораційну діяльність, здійснено аналіз зарубіжного законодавства, здійснена юридична характеристика зазначеного складу кримінального правопорушення, розкриті особливості кваліфікації та покарання за вчинення діяння, передбаченого ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
На підставі вивчення генезису кримінально-правової охорони національної безпеки України визначено особливості історичного розвитку кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, виділено періодизацію становлення, розвитку теорії та нормативно-правової регламентації досліджуваної заборони. Встановлено, що до 2022 р. кримінальна відповідальність за колабораціонізм засновувалася на довоєнному та радянському законодавстві і ототожнювалася з державною зрадою, яка і була основним злочином проти основ національної безпеки. Визначено, що державна зрада залишалася діянням, що охоплювало різноманітні прояви колабораційної діяльності.
На основі аналізу зарубіжного досвіду притягнення до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність встановлено, що досвід країн Європи з даного питання є в більшості випадків неоднозначним. Виявлено, що багатьох положеннях Кримінальних кодексів зарубіжних країн містяться норми, якими передбачається відповідальність за державну зраду / зраду / зраду Батьківщині чи її аналог, що полягає в діях проти незалежності, конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності держави із спеціальним суб'єктом (громадянином відповідної держави) або із загальним суб'єктом. Порівняльний аналіз норм національного Кримінального кодексу про відповідальність за колабораційну діяльність із відповідними положеннями кримінального законодавства ряду зарубіжних країн продемонстрував, що норми зарубіжного кримінального законодавства не містять згадки про колабораціонізм та не передбачають окремої відповідальності за співпрацю, вчинену на окупованій території або в умовах окупації. На сьогодні лише в Кримінальному кодексі Литви норма про співпрацю отримала назву «колабораціонізм» та стосується виключно умов окупації.
Охарактеризовано об’єкти колабораційної діяльності, а саме: родовим об’єктом пропонується вважати охоронюваний чинним законодавством порядок суспільних відносин у сфері гарантування як внутрішньої, так і зовнішньої національної безпеки України; безпосереднім об’єктом визначено порядок суспільних відносин саме щодо убезпечення державного суверенітету, обороноздатності та національної безпеки України у державній, політичній, економічній, інформаційній та військовій сферах; обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом визначено мир і безпеку людства, інформаційну, політичну, податкову та громадську безпеку, а також порядок суспільних відносин у сфері убезпечення діяльності органів державної влади, виборчого законодавства та референдуму, нормального морального, інтелектуального розвитку та соціалізації неповнолітніх, порядок здійснення господарської діяльності, а також захист життя і здоров’я людини та відносини власності; факультативним додатковим об’єктом – нормальний розвиток неповнолітніх. Доведено, що виокремлення видового об’єкту колабораційної діяльності здійснювати недоцільно.
Визначено предмети колабораційної діяльності: стандарти освіти держави-агресора (ч. 3 ст. 111-1 Кримінального кодексу України) у вигляді визначеної державою-агресором, її окупаційною адміністрацією сукупності вимог до змісту та результатів освітньої діяльності; матеріальні ресурси (ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України) – предмети матеріального світу, матеріальні чи інші послуги, енергоресурси, засоби військового чи стратегічного значення, що перебувають у власності винної особи і є необхідними для вирішення потреб незаконних збройних чи воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території, та/або збройних чи воєнізованих формувань держави-агресора; інформація (ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, п. 3 примітки до ст. 111-1 Кримінального кодексу України) як вид відомостей, змістом яких є будь-які прояви циркуляції інформації на шкоду національній безпеці України.
Окреслено форми об'єктивної сторони аналізованого кримінального правопорушення, що передбачають активну протиправну поведінку і вважаються закінченими правопорушеннями з моменту вчинення відповідних активних дій, визначених у ч. 1–7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України незалежно від того, чи спричинили вони суспільно небезпечні наслідки, чи ні (формальний склад).
Registration Date
2026-06-08
popup.nrat_date
2026-06-08 / 2026-10-07
