Registration Number
0826U002382, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
03-07-2026
popup.evolution
o
Title
Ancient Myth as a Factor of Musical Dramaturgy in French Opera of the Late Nineteenth and Early Twentieth Centuries
Author
Ziyang Wang,
popup.head Anatolii V. Nosulia
popup.opponent Maryna Y. Severynova
popup.opponent Olha V. Voronovska
popup.review Larysa Loboda
popup.review Oleksandra Ovsyannikova-Trel
popup.rada
The Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music
Description
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво». – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової, Міністерство культури України, Одеса, 2026.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю комплексного осмислення античного міфу як одного з ключових чинників формування музичної драматургії у французькій опері кінця XIX – початку XX століття. У зазначений історико-культурний період античність набуває особливого значення у художній свідомості європейського fin de siècle, стаючи не лише джерелом сюжетів і образів, але й універсальною моделлю філософського, естетичного та духовного осмислення кризи європейської культури. Французький музичний театр рубежу XIX–XX століть демонструє принципово новий тип звернення до античного міфу. На відміну від класицистичної традиції, де античність переважно виконувала нормативно-репрезентативну функцію, у творчості Ж. Массне, К. Сен-Санса, К. Дебюссі, П. Дюка, Д. Мійо та інших композиторів античний міф перетворюється на складну художньо-філософську структуру, що визначає принципи музичної драматургії, організацію інтонаційних сфер, систему символічних образів і характер психологічного конфлікту.
Мета дисертації – виявити специфіку функціонування античного міфу як чинника музичної драматургії у французькій опері кінця XIX – початку XX століття.
Об’єктом дослідження виступає французька опера кінця XIX – початку XX століття в аспекті еволюції її музично-драматургічних принципів.
Предметом дослідження є античний міф як чинник музичної драматургії у французькій опері fin de siècle та першої половини XX століття, а також особливості його інтонаційної, композиційної, символічної та духовно-філософської інтерпретації.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від останньої третини XIX століття до середини XX століття, що пов’язано з активізацією античної проблематики у французькому музичному театрі доби символізму, модернізму та раннього неокласицизму.
У Висновках доводиться, що античний міф у європейській художній традиції є не лише стійкою системою культурної пам’яті, а й одним із глибинних механізмів формування музичного мислення. Його значення визначається здатністю поєднувати філософський, естетичний та інтонаційно-драматургічний рівні художньої свідомості, завдяки чому античність зберігає актуальність у різні історичні епохи. Особливої актуальності античний міф набуває в культурі кінця XIX – початку XX століття. Криза раціоналістичної картини світу, руйнування позитивістської системи цінностей і прагнення мистецтва до пошуку нових форм духовної цілісності призводять до радикального переосмислення міфу. У цей період він перестає сприйматися як сукупність усталених сюжетів і перетворюється на універсальний механізм символічного мислення. Саме тому античність у культурі fin de siècle осмислюється не як нормативний ідеал класицизму, а як утрачена форма внутрішньої єдності культури. У музичному театрі ця трансформація спричиняє зміну самої природи драматургії. Опера рубежу століть поступово відмовляється від зовнішньої подієвості й переходить до розкриття прихованих психологічних і символічних процесів. Музичний розвиток починає будуватися не навколо дії, а навколо внутрішнього стану персонажа, інтонаційного становлення та темброво-гармонічної семантики. У цьому контексті античний міф стає ідеальною моделлю для нового типу музичного мислення, оскільки його архетипова природа дозволяє виражати універсальні екзистенційні стани.
У французькій опері кінця XIX – початку XX століття ця тенденція проявляється особливо виразно. У творах К. Дебюссі, П. Дюка, Ж. Массне, Г. Форе античний міф інтегрується в структуру музичної драматургії та перестає існувати виключно на рівні літературного сюжету. Він переходить у сферу інтонаційної логіки, тембрової організації та гармонічного простору. Оркестр починає виконувати функцію своєрідного «підсвідомого» рівня дії, розкриваючи приховані смисли, які безпосередньо не виражені в тексті. Гармонія втрачає традиційну функціональну спрямованість і набуває символічної природи: модальна невизначеність, паралелізми, статичні гармонічні поля створюють відчуття міфологічного часу, позбавленого лінійності та історичної конкретності. Особливо важливо, що в цій музичній системі інтонація стає носієм архетипового смислу. Вона перестає бути лише виражальним елементом і перетворюється на структурну одиницю символічного мислення. Повторювані інтонаційні комплекси, остинатні формули, темброві асоціації формують особливий «міфологічний простір» твору, у межах якого музичний процес розгортається як поступове розкриття прихованого смислу.
Registration Date
2026-06-09
popup.nrat_date
2026-06-09 / 2026-08-14
