Registration Number
0826U002453, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
14-07-2026
popup.evolution
o
Title
Optimizing complex diagnostics and forecasting the development of temporomandibular joint diseases.
Author
Andrii V. Krokhmal,
popup.head Zinovii R. Ozhohan
popup.opponent Vadym M. Novikov
popup.opponent Yuriy O. Rybert
popup.opponent Andrii M. Proshchenko
popup.review Ivan V. Paliichuk
popup.rada
Ivano-Frankivsk national medical university
Description
У дисертаційному дослідженні розв’язано актуальне для клінічної стоматології завдання підвищення ефективності діагностики захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) шляхом оцінювання комплексу кондилографічних (аксіографічних) показників і розробки прогностичних алгоритмів розвитку та перебігу патології, інтегрованих у модифіковану програму обстеження та надання стоматологічної допомоги пацієнтам.
Метою дослідження було підвищити ефективність діагностики захворювань СНЩС шляхом оцінювання сукупності кондилографічних індикаторів у поєднанні з клінічними, артикуляційними, рентгенологічними та психосоціальними показниками, а також розробити прогностичні алгоритми перебігу й оптимізовану програму стоматологічної допомоги. Для реалізації сформульованої мети роботи нами проведено: по-перше, визначення діагностично й прогностично значущих критеріїв розвитку захворювань; по-друге, математичне моделювання ризику прогресування; по-третє, наукове обґрунтування практично застосовного клінічного інструмента, який стандартизує прийняття рішень і знижує імовірність помилок на етапі інтерпретації.
Дизайн дослідження базувався на клінічному ретроспективному порівняльному зрізовому підході з елементами когортного аналізу. У вибірку залучено 470 пацієнтів з патологією СНЩС віком 18–72 років (середній вік 33 ± 12,9 років), у тому числі 150 чоловіків і 320 жінок; за період 2022–2025 років. Комплексне обстеження передбачало клініко-анамнестичну оцінку та фізикальне обстеження, зокрема пальпацію ділянок СНЩС та жувальних м’язів з метою оцінювання їх стану, оклюзіографію, а також функціональні та інструментальні методи: аксіографію (кондилографію), аналіз моделей щелеп в артикуляторі, телерентгенографію та конусно-променеву комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію СНЩС. Саме такий набір методів дозволяє зіставити симптоматику, оклюзійно-артикуляційні взаємозв’язки, морфологічні зміни та кінематичні характеристики рухів у єдиній логіці діагностичного процесу.
Окрему увагу приділено структурі та відтворюваності даних кондилографії: її аналізували загалом у 230 пацієнтів (80 чоловіків, 150 жінок). Ретроспективно було обстежено 149 пацієнтів (55 чоловіків, 94 жінки), проспективно обстежений 81 пацієнт (25 чоловіків, 56 жінок), а для оцінювання фактичної прогностичної спроможності алгоритму проводили повторний зріз із однорічним спостереженням у підгрупі 30 осіб (15 чоловіків, 15 жінок). Такий підхід дозволив не лише побудувати модель на основі ретроспективної частоти ознак, а й перевірити, наскільки прогнозовані категорії ризику відповідають реальній динаміці перебігу протягом року. Артикуляційний аналіз у поєднанні з кондилографією було проведено 80 пацієнтам в групі проспективних спостережень.
Ключовим інструментом побудови прогностичної моделі став послідовний аналіз Wald.
Центральним методичним результатом стала побудова алгоритму оцінювання вірогідності прогресування розладів СНЩС за методом послідовного аналізу Wald (у модифікації). Порогова сума для вибору однієї з двох статистичних гіпотез становила 19,8 і була визначена з урахуванням припустимих помилок першого та другого роду: α обрано більш жорстко на рівні 0,01 (ризик пропуску розвитку небажаного результату), β ‒ менш жорстко на рівні 0,05 (ризик хибного прогнозування небажаного результату). Розподіл на групи ризику реалізовано через інтерпретацію суми прогностичних коефіцієнтів: значення, які дорівнюють або нижчі за −19,8, відповідають високому ризику; проміжок між −19,8 та 19,8 трактується як невизначений ризик; значення, які дорівнюють або перевищують 19,8, відповідають низькому ризику прогресування.
Клінічну ефективність і практичну застосовність алгоритму оцінено через показники прогностичної потужності. Обґрунтовано доцільність використання чутливості, специфічності, а також позитивного та негативного прогностичних потенціалів як достатнього набору метрик для контролю клінічно значущих аспектів як на індивідуальному, так і на когортному рівнях. У межах однорічного спостереження встановлено, що високий прогностичний ризик виявляли статистично значущо частіше; у випадках фактичного розвитку й прогресування порушень ризик оцінено як високий у переважній більшості, при цьому помилкового віднесення до мінімального ризику не зафіксовано. Для групи, де прогресування не прогнозували і воно фактично не відбулося, достовірність оцінки ризику становила 50%, а хибне визначення високого ризику ‒ 25%, що відображає існування «сірої зони» у клініці та підтверджує доречність проміжної категорії невизначеного ризику.
Ключові слова: скронево-нижньощелепні суглоби, дефекти зубних рядів, дефект твердих тканин зуба, пародонт, захворювання (хвороби) скронево-нижньощелепного суглоба, прогнозування, симптоми, діагностика, аксіографія, кондилографія, профілактика, капа, оклюзійні співвідношення (оклюзія), ортопедичне лікування.
Registration Date
2026-06-10
popup.nrat_date
2026-06-10 / 2026-08-27
