Registration Number
0826U003657, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
11-09-2026
popup.evolution
.
Title
Virtualisation of Tourist Travel in the Context of Contemporary Media Culture
Author
Artur R. Opeida,
popup.head Viktoria Golovei
popup.opponent Olha Kopiievska
popup.opponent Iryna M. Holubets
popup.review VIKTOR M. SHOSTAK
popup.review Nataliia M. Stoliarchuk
popup.rada
Lesya Ukrainka Volyn National University
Description
Дисертацію присвячено аналізу особливостей віртуалізації туристичної подорожі в контексті сучасної медіакультури. Актуальність дослідження зумовлена прискореною цифровізацією та глобалізацією соціокультурних процесів, що трансформують туристичну подорож як культурно-антропологічну практику.
Метою дослідження є культурологічна концептуалізація процесу віртуалізації туристичної подорожі як медіаопосередкованої форми культурного досвіду. Об’єктом дослідження є туристична подорож як соціокультурна практика, предметом – особливості її віртуалізації в умовах сучасної медіакультури.
Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує культурологічний, філософський, соціологічний, туризмологічний та медіазнавчий аналіз. Застосовано системно-синергетичний, компаративний і комплексний підходи для осмислення трансформацій туристичного досвіду під впливом цифрових медіа.
У першому розділі туристичну подорож концептуалізовано як поліфункціональну соціокультурну практику. На основі міждисциплінарного синтезу проаналізовано основні теоретичні підходи до її дослідження та обґрунтовано, що віртуалізація туризму є не лише технологічною інновацією, а культурною трансформацією туристичного досвіду. Туристичні об’єкти дедалі частіше сприймаються через цифрові репрезентації, віртуальні тури та соціальні медіа, що формує нові моделі мобільності, автентичності й культурної пам’яті.
У другому розділі досліджено особливості віртуалізації туризму у просторі медіакультури. Встановлено, що медіатехнології суттєво змінюють організацію та зміст туристичних практик, інтегруючи їх із цифровим середовищем. Розкрито соціокультурний потенціал віртуального туризму, його пізнавальну, освітню, комунікативну, інклюзивну та культуротворчу функції.
У третьому розділі на прикладі авторського проєкту «Віртуальна Волинь» проаналізовано потенціал віртуальних турів як інструменту формування позитивного іміджу регіону. Доведено, що інтерактивні цифрові подорожі сприяють популяризації культурної спадщини, розвитку внутрішнього туризму, культурній комунікації та меморіалізації. В умовах війни віртуалізація туризму набуває особливого значення як інструмент культурної стійкості, цифрової дипломатії та збереження культурної спадщини.
Наукова новизна полягає у цілісній культурологічній концептуалізації процесу віртуалізації туристичної подорожі як медіаопосередкованої соціокультурної практики; обґрунтуванні поняття віртуальної туристичної подорожі як специфічної форми культурного досвіду; розробці авторської періодизації медіатизації туризму – від аналогових форм фіксації до цифрових імерсивних технологій; соціокультурному аналізі проєкту «Віртуальна Волинь» як інструменту популяризації культурної спадщини та розвитку регіону.
Поглиблено методологічні засади дослідження туристичної подорожі, уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема поняття «віртуалізація туристичної подорожі» та «медіаопосередкований туристичний досвід». Подальшого розвитку набули підходи до розуміння віртуального туризму як форми культурного конструювання реальності та засобу розвитку міжкультурної комунікації, інклюзії й культурної ідентичності.
Доведено, що сучасна медіакультура формує нові способи репрезентації простору, часу й культурної спадщини, а технології віртуальної та доповненої реальності створюють альтернативні форми культурної присутності, які не замінюють фізичну подорож, але розширюють доступ до туристичних ресурсів і стимулюють реальні подорожі. Для осіб з обмеженими фізичними чи матеріальними можливостями віртуальний туризм виконує важливу компенсаторну функцію.
Виявлено, що соціокультурний потенціал віртуалізації туризму полягає у розширенні доступу до культурної спадщини, розвитку інклюзивних практик, збереженні культурних ресурсів, посиленні освітньої функції туризму, розвитку міжкультурного діалогу та підтримці сталого розвитку. Особливої актуальності віртуальні тури набули під час пандемії COVID-19 та повномасштабної війни, ставши ефективним засобом культурної комунікації, цифрової меморіалізації й міжнародної презентації України.
Результати дослідження можуть бути використані у викладанні культурології, медіакультури та теорії туризму, при створенні цифрових культурних продуктів, віртуальних екскурсій і медіапроєктів, а також у діяльності туристичних організацій і культурних інституцій.
Registration Date
2026-07-16
popup.nrat_date
2026-07-16 / 2026-10-05
