Registration Number
0826U004049, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
17-08-2026
popup.evolution
.
Title
Baroque opera as an object of interpretation and stage actualization in the twentieth and twenty-first centuries: the case of C. Monteverdi’s work
Author
Xiaomei Liu,
popup.head Svitlana Osadcha
popup.opponent Vira Artemieva
popup.opponent Olha V. Voronovska
popup.review Larysa Loboda
popup.review Anatolii V. Nosulia
popup.rada
The Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music
Description
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво». – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової, Міністерство культури України, Одеса, 2026.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного музикознавчого осмислення процесів становлення ранньобарокової опери як якісно нового етапу розвитку європейського музичного театру, що визначив фундаментальні принципи музично-драматургічного мислення, вокально-виконавської культури та взаємодії слова, музики й сценічної дії. На межі XVI–XVII століть відбувається не лише формування нового жанру, а й докорінна трансформація художньої свідомості, у межах якої музика починає функціонувати як самостійний засіб драматичного моделювання людського переживання, психологічного конфлікту та художнього часу. Саме в цей період складаються ті естетичні й композиційні принципи, які визначили подальшу історію європейського оперного мистецтва та зберігають методологічне значення для сучасної музикознавчої науки.
Особливої актуальності набуває проблема дослідження художньо-естетичних засад ранньобарокової опери у світлі сучасних концепцій музичної драматургії, історичного музикознавства, текстології та історично поінформованого виконавства. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених творчості К. Монтеверді та історії ранньої опери, питання формування музично-драматургічного мислення, принципів риторичної організації музичного тексту, категорії афекту, становлення монодичного стилю, речитативної драматургії та їхнього взаємозв’язку із виконавською практикою й досі не отримали комплексного розгляду як єдина художня система. У зв’язку з цим особливої ваги набуває вивчення ранньої опери не лише як історичного етапу розвитку музичного театру, а як цілісної естетичної моделі, що сформувала новий тип музичного мислення та принципово змінила характер художньої комунікації між композитором, виконавцем і слухачем.
Мета дисертації – здійснити комплексне музикознавче дослідження художньо-естетичних засад барокової опери та виявити особливості їх сценічної актуалізації у музичному театрі ХХ–ХХІ століть на прикладі творчості К. Монтеверді.
Об'єктом дослідження виступає барокова опера як художньо-естетичний феномен європейської музичної культури та її сценічне функціонування у сучасному музичному театрі.
Предметом дослідження є художньо-естетичні, музично-драматургічні та виконавські принципи барокової опери, особливості їх реалізації у творчості Монтеверді та специфіка їх сучасної сценічної інтерпретації у музичному театрі ХХ–ХХІ століть.
У Висновках зазначається, що формування опери наприкінці XVI – у першій половині XVII століття слід розглядати як один із ключових етапів становлення європейської художньої свідомості Нового часу. Йдеться не лише про виникнення нового жанру або появу нових композиційних принципів, а про формування принципово нової моделі оперного мистецтва, у межах якої музика, слово, драматична дія та виконавська практика об’єднуються в єдину художню систему. Саме в цей період відбувається переорієнтація музичного мистецтва від репрезентації впорядкованої звукової структури до відтворення внутрішньої динаміки людських переживань, афектів і психологічних станів.
Творчість Клаудіо Монтеверді становить якісно новий етап розвитку європейського музичного театру, оскільки саме в ній процес становлення ранньобарокової опери набуває внутрішньої художньої завершеності та концептуальної цілісності. Якщо попередній етап розвитку жанру був пов'язаний переважно з пошуком адекватної форми музичного втілення драматичного слова, то в операх Монтеверді відбувається докорінна зміна самої природи музично-драматичного мислення: музика перестає бути засобом ілюстрування літературного тексту й перетворюється на автономний механізм драматургічного розвитку, який визначає часову організацію твору, логіку сценічного конфлікту, психологічну еволюцію персонажів і процес художнього смислотворення.
Встановлено, що еволюція оперної поетики композитора відображає закономірний перехід від гуманістично-міфологічної концепції ранньої опери до значно складніших моделей музичної драми, орієнтованих на дослідження внутрішнього світу людини та суперечливих механізмів її духовного існування. У цьому контексті «Орфей» постає як перша художньо завершена модель наскрізної музичної драматургії, у якій формується нове розуміння драматичного часу, семантики інструментального письма, просторової організації та психологічної функції музики. «Повернення Улісса на батьківщину» знаменує принципове зміщення драматургічного центру із зовнішньої подієвості у сферу внутрішнього переживання, що дозволяє розглядати цей твір як одну з перших моделей психологічної опери європейської традиції. Натомість «Коронація Поппеї» відкриває новий тип історико-політичної музичної драми, у якій моральна неоднозначність, психологічна багатовимірність персонажів і драматургічна відкритість стають визначальними ознаками художньої структури.
Registration Date
2026-07-29
popup.nrat_date
2026-07-29 / 2026-08-17
