Registration Number
0826U004653, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
12-08-2026
popup.evolution
.
Title
Limitation of Human Rights in Armed Conflicts (Based on the Case-Law of the European Court of Human Rights).
Author
Andrii O. Malenevskyi,
popup.head Tamara I. Dudash
popup.opponent Oleksii V. Stovba
popup.opponent Ruslan B. Topolevskyi
popup.review Volodymyr M. Lysyk
popup.review Sviatoslav P. Dobrianskyi
popup.rada
Ivan Franko National University of Lviv
Description
Дисертацію присвячено зʼясуванню особливостей обмежування прав людини як діяльності держави зі звужування змісту і/або обсягу прав людини в умовах збройних конфліктів за матеріалами практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Метою дисертації є розробити теоретичну модель обмежування прав людини з огляду на конвенційні стандарти та перевірити її застосовність до правообмежувальної практики в умовах збройного конфлікту. Уперше запропоновано процесову модель функціонування національного механізму обмежування прав людини як послідовності стадій установлення, передумов і застосування обмежника, яку доповнює двостадійна модель механізму контролю (національний і субсидіарний конвенційний контроль). Обґрунтовано циклічний характер взаємодії цих механізмів: рішення ЄСПЛ про порушення Конвенції зобовʼязує державу за ст. 46 ЄКПЛ переглянути обмежники, повертаючи механізм на стадію установлення, тож ЄСПЛ є не лише субʼєктом контролю, а й субʼєктом, що визначає наперед зміст майбутніх обмежувальних стандартів. Систематизовано конвенційні засоби обмежування (обмежники) за нормативною структурою ЄКПЛ (абсолютні, відносні, обмежник-відступ за ст. 15, обмежник-застереження за ст. 57) та доведено, що вони перебувають у системних взаємозвʼязках, у яких серцевинними є обмежники ст. 2, 3, 4 і ч. 1 ст. 5 Конвенції, а в умовах збройного конфлікту обмежники діють кумулятивно. Заргументовано кваліфікацію збройного конфлікту як метамежі прав людини та розуміння відступу за ст. 15 ЄКПЛ як метаобмежника, що змінює не зміст окремого права, а нормативний режим дії всіх інших обмежників. Розмежовано юрисдикцію держави за ст. 1 Конвенції як фактичну владу над особами й територією і компетенцію ЄСПЛ за ст. 32 щодо тлумачення та застосування Конвенції, а також систематизовано підстави юрисдикційного звʼязку держави в умовах збройних конфліктів. Запропоновано розуміння дуалізму ролі держави-жертви збройної агресії, що є водночас обʼєктом агресії та обмежувачем прав людини на власній території, і обґрунтовано асиметрію конвенційного контролю у справах щодо агресії Російської Федерації проти України. Застосовність моделі перевірено на практиці ЄСПЛ щодо восьми збройних конфліктів за участю держав – сторін ЄКПЛ. На підставі виявлених вад сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з огляду на конвенційні стандарти.
Ключові слова
агресія, Європейська конвенція з прав людини, Європейський суд з прав людини, збройний конфлікт, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, обмежування прав людини, окупація, права людини, юрисдикція.
Registration Date
2026-08-17
popup.nrat_date
2026-08-17 / 2026-08-17
