Registration Number
0826U005291, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
15-10-2026
popup.evolution
o
Title
Epistemological and Moral-Practical Contexts of the Social Philosophy of Late Martin Heidegger
Author
Vlada Davidenko,
popup.head Anatolii Yermolenko
popup.opponent Vadym I. Menzhulin
popup.opponent Andriy Bogachov
popup.opponent Inna V. Holubovych
popup.review Denis Kiryukhin
popup.rada
Institute of Philosophy the H.Skovoroda National Ukrainian Academy of sciences
Description
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу епістемологічних та морально-практичних контекстів філософії пізнього Мартіна Гайдеґера крізь призму його онтології мови та соціально-філософських імплікацій. Реконструйовано пізній етап творчості Гайдеґера як цілісний філософський проєкт, зосереджений на проблемах мови, істини, техніки, співбуття та історичності людського існування. Показано, що його філософія може бути інтерпретована не лише як онтологія мови, а й як концептуальний ресурс для осмислення сучасних криз етики, епістемології та соціальності.
Актуальність дослідження визначається кризовими процесами у практичній філософії, соціальній онтології та філософії мови, що супроводжуються втратою нормативних підстав моралі, кризою класичної епістемології, поширенням технологічного нігілізму та фрагментацією суспільного простору. У цьому контексті пізня філософія Гайдеґера відкриває можливість нового осмислення мови, співбуття та смислових горизонтів людського існування.
У роботі доведено, що після «повороту» (Kehre) філософія Гайдеґера зміщується від аналітики ось-буття до проблематики історії буття, мови та події відкриття світу. Ключові поняття пізнього періоду – Sprache, Sage, Ereignis, Geviert, Gelassenheit, Wohnen, Dichtung, Entsprechen – утворюють концептуальну систему, у якій мова постає не як засіб комунікації, а як онтологічний простір відкритості, де здійснюється співбуття людини і світу.
Обґрунтовано, що попри поширену тезу про «нормативну порожнечу» філософії Гайдеґера, його пізнє мислення містить вагомі морально-практичні контексти. Категорії Wohnen, Gelassenheit, Danken, Schonen, Maß, Verlässlichkeit та Entsprechen формують практичну онтологію, у межах якої етичне постає як відповідальний спосіб перебування людини у відкритості буття. Етика набуває характеру етосу – способу мешкання у світі, що передбачає уважність до Іншого, стриманість, здатність слухати та відкритість до істини.
Досліджено соціальний вимір пізньої філософії Гайдеґера. Показано, що поняття Mitsein, Geviert, Volk, Welt і Wohnen дають змогу осмислювати соціальність як онтологічне співбуття, а не лише як систему інституцій чи договірних відносин. Мова при цьому виступає фундаментальним виміром соціальності, через який формується спільний горизонт смислів, пам’яті та історичності.
Проаналізовано сучасні інтерпретації та критики пізнього Гайдеґера у працях Чарльза Тейлора, Крістіни Лафонт, Девіда Кляйнберґа-Левіна, Джуліана Янга, Еріка Шона Нельсона, Алессандро Дюранті та інших дослідників. Розглянуто дискусії щодо нормативності, співвідношення онтології та етики, а також актуалізації критики техніки в умовах цифрової культури, розвитку штучного інтелекту, війни та екологічної кризи.
Доведено, що пізня філософія Гайдеґера може бути інтерпретована у горизонті сучасної практичної філософії та соціальної теорії. Її концептуальні ресурси сприяють осмисленню кризи технократичної цивілізації, втрати смислу, фрагментації публічного простору та руйнування умов справжньої комунікації. Водночас наголошено на необхідності критичного прочитання Гайдеґера з урахуванням суперечливості його політичної біографії та ризиків редукції етики до онтології.
Наукова новизна полягає у комплексній реконструкції епістемологічних та морально-практичних контекстів пізньої філософії Гайдеґера як складника його онтології мови та соціальної філософії. Уперше в українському гайдеґерознавстві здійснено систематичний аналіз соціально-філософських імплікацій ключових понять пізнього Гайдеґера у взаємозв’язку з проблематикою етики, техніки, мови та співбуття. Запропоновано інтерпретацію його пізньої філософії як форми практичної онтології, що відкриває перспективу діалогу між герменевтичною феноменологією та сучасною комунікативною філософією.
Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання в подальших дослідженнях з історії сучасної філософії, феноменології, герменевтики, соціальної філософії, етики, філософії мови та філософії техніки, а також при розробці університетських курсів із зазначених дисциплін.
Ключові слова: дискурс, криза нормативності, цінності, етичні принципи, політична залученість, війна, традиція, скінченність, автентичність особистості, підходи до культури, темпоралізація, форми комунікації, історія української філософії, історія філософії, Інститут філософії.
Registration Date
2026-09-22
popup.nrat_date
2026-09-22 / 2026-10-30
