Registration Number
0826U005433, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
popup.evolution
o
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Title
The Lyric Tenor as a Timbre-Role in 19th- and 20th-Century Operatic Vocal Art
Author
Lei Gao,
popup.head Olena Markova
popup.opponent Iryna M. Vlasenko
popup.opponent Olena Nemkovych
popup.review Olha V. Ohanezova-Hryhorenko
popup.review Larysa M. Horelik
popup.rada
The Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music
Description
Дисертація присвячена виявленню специфіки тембру-амплуа тенора в його ліричній іпостасі як історично першісного в оперному звучанні на провідних ролях. Це йшло в розвиток церковних установлень тенорового вокалу, з якого згодом виділилися ріновиди так званого драматичного тенора, народженого секуляризованою свідомістю творців опери і публіки, а також усереднючими ліричний і драматичний варіанти типу tinto, «оберненими» засобами щодо вихідної теноровї ліричності в модерні та ін. Це співвідноситься із китайською національною оперною традицією, яка в діяльності генієв Тан Дуна та Ісана Юна суттєво обновили і винесли на новий оригінальний рівень концепцію тенорового амплуа. В роботі представлені характеристики тенорових партій в дооперному вокальному бутті, а також саме оперні тенорові партії ХІХ-ХХІ століть на матеріалі творів Дж. Россіні, Ш.Гуно, Ж. Бізе, К. Дебюссі, А. Берга, Е. Кшенека, К. Шимановського, вищеназваного Тан Дуна та ін.
В дисертації показані узагальнення матеріалів щодо тенорового дооперного співу за впливом останнього на оперний етап формування національних шкіл вокалу, усвідомлена специфіка творчих установок тенорово-ліричних партій у ранній опері, що базувалася на церковному запасі вокалу і в якій ліричні тенори складали додатковий тембральний ряд в оперному дійстві, не претендуючи на самостійну виразну якість. Дисертація містить систематизацію відомостей про висування на провідне місце ліричного тенорового співу в опері, насамперед, у італійській та французькій, німецькій композиторських і виконавських школах,– відповідно до
4
значимості для цих національних умов і специфіки традицій церковності в них у поданні статусу головних персонажів.
В роботі представлений аналіз тенорових партій за творами українських авторів з їх відповідністю щодо виразних паралелей до церковної співочої традиції, до прийнятих виконавськими транскрипціями тих чи інших партій. Також приділена увага перетворенням виразної лінії ліричної теноровості в опері-модерн – у М. Леонтовича і К. Шимановського, певною мірою К. Данькевича. В дисертації відмічаються перетини тенорового сценічного амплуа із типологіями чоловічих партій у китайській опері в напрямі трансляції того здобутку на тембральну драматургію «Першого імператора» Тан Дуна та ін.
Новаційною в дисертації є ідея розрізнення в оперному комплексі співу тембральних переваг, що створюють ефект амплуа і виразних градацій останнього, тобто поведінково-пластично-сценічного виявлення героя. І в даному випадку йдеться про тембр-амплуа ліричного тенора і опонуючого йому смислово драматичного різновиду, а також модифікацій тих виразних антитез в музиці ХХ-ХХІ століть. Вперше у музикознавстві Китаю та України виділено жанрово-стильовий комплекс тембрального та сценічно-поведінкового прояву оперного героя, пов'язаного з показниками церковної моралі – у композиторському та виконавському прояві у зв’язку із особливостями співу ліричних тенорів. Вперше в музикознавстві Китаю та України стали предметом аналізу уприйнятому ракурсі партії з опер Дж. Россіні, опер французьких і німецьких авторів ХІХ – початку ХХ століть, К. Дебюссі, А. Берга, Е. Кшенека. Аналітично-герменевтично виділені надбання українських композиторів, у тому числі опера М. Леонтовича і К. Шимановського у заданому дослідницькому ракурсі.
Registration Date
2026-10-09
popup.nrat_date
2026-10-09 / 2026-10-09
