Для морфологів давно стала очевидним теза про необхідність
трактування морфології тварин в єдності з конкретними умовами їх існування.
Такий підхід дозволяє зрозуміти процес еволюційного становлення компонентів
суглобів птахів, які формувалися в результаті пристосувань до певного типу
опори і способу пересування.
Формування суглобів хребетних, у тому числі птахів, зумовлено різними
факторами, зокрема, такими як: маса тіла, спосіб і швидкість пересування, зміна
середовища та способу існування. Не менш важливе значення в цьому процесі має
і тип опори та спосіб локомоції. Для наземних хребетних характерні стопо-,
пальце- та фалангоходячі типи опори. Птахи ж виключно є пальцеходячими.
Однак, пальцеходіння – це загальна назва, але саме воно у птахів значно різниться.
Наприклад, птахи можуть бути довгопалі і короткопалі. Ми вважаємо за
доцільне виділити ще і короткофалангових і довгоофалангових. Крім того,
пальці можуть бути з’єднані шкірною перетинкою (гусе-, пеліканоподібніті інші).
Ця перетинка може бути як короткою (поганко-, журавле-, соколоподібні) так і
довгою (гагароподібні), крім того, пальці можуть мати шкірні вирости, які у разі
зближення пальців формують весло подібну кінцівку (деякі журавлеподібні).
Також встановлено, що окрім зазначених факторів на формування суглобових
поверхонь значний вплив має напрямок дії м’язів.
В ділянці стегна та тазостегнового суглоба у безкілевих птахів розміщено
ряд м’язів, зокрема, каудальний клубово-вертлужний, краніальний клубово-
вертлужний, зовнішній клубово-вертлужний, внутрішній клубово-стегновий,
клубово-стегновий, сідничо-стегновий, медіальний затульний, хвостово-
стегновий, поверхневий сідничо-стегновий, глибокий сідничо-стегновий, лобково-
сідничо-стегновий, затульно-стегновий та вентральний сідничо-стегновий.
Ступінь розвитку цих м’язів відносно загальної маси тіла у досліджених видів
птахів не однаковий та коливається від 0,1 до 1,8%.
Article
Other
Друзь Н.В..
:
published. 2019-01-01;
Наукова бібліотека НУБіП України,
2119U000246
