Registration Number
2226U000140, Qualification work
popup.category
Бакалаврська робота
Title
popup.author
Макогін Софія
Рябченко Марина Миколаївна
popup.publication
01-01-2026
popup.source_user
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
popup.source
https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35445
popup.publisher
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Description
Поняття національної ідентичності є головним для розуміння того, ким є людина у світі, як вона сприймає себе, свою культуру, походження та місце у суспільстві. У сучасному світі, що охоплений війною, глобалізацією, культурними й історичними змінами, розуміння й збереження національної свідомості постає важливим процесом, а література – ресурсом зображення процесу формування національної свідомості.
Цю проблему осмислює Анастасія Левкова у кримському романі “За Перекопом є земля”, де головна героїня протягом усього твору намагається сформувати власну ідентичність, незважаючи на історичні, культурні зміни та внутрішні коливання. Це питання також репрезентує Тамара Горіха Зерня у романі “Доця”, де головна героїня крізь волонтерство, допомогу близьким утверджує свою національну свідомість.
Питання ідентичності в літературі, зокрема в українському контексті, привертало увагу багатьох дослідників. Так, В. Агеєва у своїй праці розглядає зв’язок між пам’яттю, спогадами та ідентичністю в сучасній українській літературі, наголошуючи на тому, як літературні тексти стають простором для конструювання культурної свідомості [Агеєва 2014]. З. Алієва досліджує імагологічні аспекти, аналізуючи, як національні стереотипи впливають на формування ідентичності персонажів у художній літературі [Алієва 2023]. О. Висіч звертається безпосередньо до роману “За Перекопом є земля”, акцентуючи на дихотомії “свій/чужий” у кримському наративі та її ролі в осмисленні просторової ідентичності [Висіч 2023]. Водночас П. Горінов підкреслює значення становлення національної ідентичності українців як основи для збереження державності, що резонує з тематикою роману Левкової [Горінов 2022].
Ці дослідження створюють теоретичну базу для аналізу того, як індивідуальний пошук ідентичності героїні переплітається з колективним досвідом нації. Українські літературознавці також звертаються до романів “За Перекопом є земля”, “Доця” та ширшого контексту сучасної прози.
Д. Бутько у кваліфікаційній роботі аналізує конструювання ідентичності в романі Левкової, звертаючи увагу на психологічні та соціальні чинники, що впливають на головну героїню [Будько 2024]. К. Подоляк розглядає твір як “кримський роман про пошук ідентичності”, наголошуючи на його значенні для осмислення українського Криму в культурному та історичному вимірах [Подоляк 2023]. І. Рудійко ставить питання про те, як читати український Крим через призму роману, підкреслюючи його роль у формуванні нового погляду на втрачений простір [Рудійко 2023]. Ці праці свідчать про зростаючий інтерес до твору Левкової як до тексту, що відображає сучасні реалії та водночас пропонує глибокий психологічний портрет героїні, яка шукає себе в умовах розриву з минулим і невизначеності майбутнього.
У романі “За Перекопом є земля” ідентичність головної героїні розкривається через її взаємодію з кримським простором, сімейними спогадами та історичними подіями, такими як анексія Криму 2014 року. Цей твір є не лише історією особистого становлення, а й відображенням ширшого процесу переосмислення національної ідентичності в умовах глобалізації та травматичного досвіду. Як зазначає М. Козловець, феномен національної ідентичності зазнає викликів у глобалізованому світі, що робить літературу важливим інструментом для її збереження та осмислення [Козловець 2019, с. 376]. У цьому сенсі роман Левкової стає частиною ширшої тенденції в українській літературі, яка шукає відповіді на питання “хто ми є?” через художнє слово.
Після 2014 р. в українській літературі особливу увагу було відведено творам про війну, які відображали військові дії та душевні переживання цивільних. В. Тютюн аналізує як жінки-письменниці зображували цей досвід на прикладі роману “Доця” Т. Горіха Зерня [Тютюн 2024]. У своїй кваліфікаційній роботі Д. Голенко фокусується на екзистенційній проблематиці роману “Доця”, досліджуючи як явище війни стає не лише національною, а й особистісною проблемою [Голенко 2024]. О. Пухонська розглядає головну героїню роману “Доця” як травмовану з дитинства. Потрапляючи у чужий світ Донбасу, героїня швидко починає сприймати його своїм [Пухонська 2021, с. 209]. Н. Розінкевич проводить екокритичний аналіз твору, вказуючи на важливості збереження зв’язку із природою та вивчає зміни природи й руйнування ландшафту у воєнних умовах [Розінкевич 2025, с. 96].
Таким чином, дослідження романів “За Перекопом є земля” та “Доця” є важливим внеском у розуміння як літературних, так і соціокультурних процесів в Україні.
Актуальність дослідження. Незважаючи на наявність окремих розвідок, сьогодні бракує комплексних досліджень, що аналізують цю тему крізь призму індивідуального досвіду персонажів. Формування національної ідентичності набуває особливого значення в сучасних реаліях життя, в період війни, історичних та соціальних змін. Відповідно, цю тему варто глибоко аналізувати у сучасних українських творах.
Мета дослідження - проаналізувати особливості формування ідентичності героїнь у романах “За Перекопом є земля” А. Левкової та “Доця” Т. Горіха Зерня.
Для реалізації мети поставлено такі завдання:
1. Визначити теоретичні засади дослідження ідентичності в літературі.
2. Окреслити специфіку аналізу художнього твору крізь призму постколоніальної критики та студій травми.
3. Простежити особливості національного становлення головної героїні в умовах превалювання імперських міфів.
4. Проаналізувати роль чину та волонтерства у формуванні ідентичності головної героїні роману “Доця”.
5. Проаналізувати топоси Донбасу та Криму як чинників національного самовизначення.
Об’єкт дослідження: романи “За Перекопом є земля” А. Левкової та “Доця” Т. Горіха Зерня.
Предмет дослідження: художні особливості та специфіка зображення пошуку національної ідентичності.
Методи дослідження. У роботі застосовано філологічний метод, постколоніальні студії та студії травми. Теоретико-методологічною основою дослідження є праці зарубіжних (Е. Саїда, Г. Бгабги) і українських (М. Павлишина, М. Рябчука, Т. Гудорової, О.Романенко) дослідників із питань постколоніального дискурсу; праці літературознавців (Т. Урись, Н. Лисака, Л. Донченко, В. Агеєвої), що стосуються вивченню ідентичності у літературі. Апробація результатів. Окремі положення дослідження були апробовані на конференції “Філологія XXI століття: нові дослідження і перспективи”. Тези доповіді оприлюднено у збірнику “Тези X Всеукраїнських наукових читань за участю молодих вчених “Філологія XXI століття: нові дослідження і перспективи”. Структура роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
popup.nrat_date
2026-10-03
