Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0217U000251, 0116U002871 , Науково-дослідна робота

Назва роботи

Скоординовані синхронні дослідження об'єктів сонячної системи методами наземно-космічної низькочастотної радіоастрономії. Етап 2: Реалізація скоординованих синхронних міжнародних спостережень за участю модернізованих низькочастотних українських радіотелескопів УТР-2, УРАН, ГУРТ, а також космічних місій Cassini, Juno, SOHO, STEREO, WIND.

Керівник роботи

Захаренко В'ячеслав Володимирович,

Дата реєстрації

25-01-2017

Організація виконавець

Радіоастрономічний інститут Національної академії наук України

Опис

В 2016 році були проведені перші синхронні спостереження радіовипромінювання Юпітера наземними телескопами УТР-2, УРАН, ГУРТ (Україна), NDA, NenuFAR (Франція), LWA1 (США) та космічним апаратом (КА) Juno в моменти максимального наближення (< 5000 км) його до поверхні Юпітера. В поточному році були не тільки проведені 3 основних та декілька підготовчих сесій спостережень (тільки наземними радіотелескопами), але завдяки співпраці з Паризькою обсерваторією (Франція) та Університету майбутнього м. Хакодате (Японія) був створений сервер, на якому сформовано архів даних спостережень УТР-2, УРАН, ГУРТ, що включено в потужну європейську базу VESPA (Virtual European Solar and Planetary Access).Крім того, наземні багатоантенні спостереження дозволили відкрити нові особливості коротких сплесків радіовипромінювання Юпітера, характерна тривалість яких складає одиниці мілісекунд. За вимірами 6 вересня 2014 року за допомогою вдосконаленого двовимірного геліографа радіотелескопа УТР-2 було виконано перше в своєму роді побудова зображення джерела декаметрового стаціонарного сонячного радіосплеску IV типу. В результаті ціх спостережень вдалось встановити, що джерело цього сплеску розташовувалося у високій корональної петлі. При цьому були використані дані, отримані як космічними обсерваторіями (GOES, SDO, SOHO, STEREO), так і різними наземними інструментами (ORFEES, NDA, RSTO, NRH). Отримані результати підтверджують один з можливих сценаріїв розвитку стаціонарних сплесків IV типу, який ґрунтується на тому, що радіовипромінювання стаціонарного сплеску IV типу ініціюється сонячним спалахом (у даному випадку C8.0 класу), а потім підтримується за рахунок інжекції енергійних електронів в випромінюючу структуру IV типу (імовірно в структуру петлі) за допомогою наступних за спалахом викидів корональної маси.В результаті обробки записів гігантського шторму на Сатурні було створено каталог блискавок (кілька тисяч подій) в епізодах з 21 по 25 грудня 2010 р. Це дозволило отримати ряд характеристик SED (тривалість блискавок, спектр, активність шторму і т.п.). Зареєстровані збурення атмосферного інфразвуку і електричного поля як безпосередньо після сонячного спалаху (і/або коронального викиду мас) до початку головної фази, так і на фазі відновлення магнітної бурі (наприклад, після сонячного спалаху і коронального викиду мас 22.05.2013 р.). Як показали експерименти, основна енергія збурень атмосферного інфразвуку зосереджена в діапазоні 0,01-0,3 Гц.

Опис продукції

Розроблено новий підхід до аналізу даних синхронних спостережень радіовипромінювання Юпітера наземними телескопами УТР-2, УРАН, ГУРТ (Україна), NDA, NenuFAR (Франція), LWA1 (США) та космічним апаратом (КА) Juno в моменти максимального наближення його до поверхні Юпітера. Створено сервер, на якому сформовано архів даних спостережень УТР-2, УРАН, ГУРТ, що включено в потужну європейську базу VESPA (Virtual European Solar and Planetary Access). Відкриті нові особливості коротких сплесків радіовипромінювання Юпітера, характерна тривалість яких складає одиниці мілісекунд. За допомогою вдосконаленого двовимірного геліографа радіотелескопа УТР-2 виконано перше в своєму роді побудова зображення джерела декаметрового стаціонарного сонячного радіосплеску IV типу. Завдяки радіоспостереженнням підтверджено один з можливих сценаріїв розвитку стаціонарних сплесків IV типу, який ґрунтується на тому, що радіовипромінювання стаціонарного сплеску IV типу ініціюється сонячним спалахом, а потім підтримується за рахунок інжек

Автори роботи

Вольвач Ярослав Сергійович
Калініченко Микола Миколайович
Коноваленко Олександр Олександрович
Станіславський Олександр Олександрович
Ульянов Олег Михайлович