Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0521U101535, Докторська дисертація На здобуття Доктор культурології Дата захисту 14-05-2021 Статус Запланована Назва роботи Хронотоп української народної художньої культури: взаємозв’язок традицій та інновацій Здобувач Садовенко Світлана Миколаївна, Кандидат педагогічних наук Керівник Герчанівська Поліна Евальдівна Консультант Герчанівська Поліна Евальдівна Опонент Кривошея Тетяна Олександрівна Опонент Колесник Олена Сергіївна Опонент Піщанська Вікторія Миколаївна Рецензент Личковах Володимир Анатолійович Рецензент Зосім Ольга Леонідівна Рецензент Овчарук Ольга Володимирівна Опис Науковою проблемою дисертації є культурологічний вимір хронотопу української народної художньої культури у полі діалогу традиційних та інноваційних значущих смислів з експлікацією трьох основних концептів «хронотоп», «народна художня культура», «аксіосфера» як центральних категорій дослідження та впровадження хронотопічної концепції, морфології й типології української народної художньої культури до культурологічного дискурсу. Аргументовано, що хронотоп репрезентує зовнішні структурні параметри функціонування української народної художньої культури, внутрішнім семантичним змістом якої постають цінності, які осмислюються у полі діалогу традиційних та інноваційних значущих смислів. Диференційовано структуру української народної художньої культури. Провідними структурними елементами її архітектоніки визначено фольклор, фольклоризм, неофольклоризм, художню самодіяльність/аматорське мистецтво. Проведено семіотичний аналіз української народної художньої культури на трьох рівнях інтерпретації: символіки, аксіосфери та архетипів. Архетипи, виражені у відповідних символічних іпостасях, утворюють позаісторичні базові моделі для формування смислового поля (семантичного топосу) української народної художньої культури, концентрацією якого є світ цінностей – аксіосфера. Аксіосфера є історичним підґрунтям для формування картини світу, системою координат якої є хронотоп. Хронотоп постає одночасно і відправною точкою, і кінцевим результатом функціонування аксіосфери культури як системи з чітко організованою структурою. Концентрацією традиційного українського міфопоетичного хронотопу обрано українську народну казку. Показано, що казка фіксує ключові архетипічні структури традиційного хронотопу. Похідні від міфу, казки постають моністичним простором сизигії – гармонізації часткових елементів у ціле. Розкрито специфіку фольклору радянського хронотопу та шляхи розвитку етнокультури у постмодерні. В контексті теорії хронотопу пропонується нове культурологічне бачення української народної художньої культури. Дата реєстрації 2021-05-31 Додано в НРАТ 2021-05-31 Закрити