Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0821U101161, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Ритуали в правовій сфері: загальнотеоретичне та порівняльно-правове дослідження

Здобувач

Караман Микола Віталійович,

Керівник Дудченко Валентина Віталіївна
Опонент Гусарєв Станіслав Дмитрович
Опонент Бутирін Євген Олександрович
Рецензент Рязанов Михайло Юрійович
Рецензент Цуркан-Сайфуліна Юлія Василівна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право. Право

Дата захисту

19-04-2021

Опис

Караман М.В. Ритуали в правовій сфері: загальнотеоретичне та порівняльно-правове дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у науці загальної теорії права спеціальним цілісним загальнотеоретичним та порівняльно-правовим дослідженням проблеми ритуалів в правовій сфері. У роботі представлено низку авторських понять, концепцій, ідей та висновків, які характеризуються науковою новизною. У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз ритуалів в правовій сфері, опрацьовано антропологічну, соціологічну, психологічну, культурологічну, етологічну концепції ритуалу, висвітлено його роль в різних етапах історії людства, визначено сутність ритуалу та його місце серед інших норм соціального та правового регулювання. Виявлено основні лексеми поняття «ритуал», охарактеризовано теоретичні засади поняття та сутності ритуалу з точки зору ряду гуманітарних наук, на основі чого зроблено висновки щодо поняття ритуалу та його сутності в правовій сфері. Особливу увагу приділено концепту ритуалів-переходу, що був запропонований французьким антропологом А. Ван Геннепом, досліджено їх три окремі стадії: відділення, перехід і включення. Припускається, що оскільки ритуал транслює морально-етичні уявлення суспільства, то це дає можливість припустити, що ритуал є способом трансляції морально-етичних цінностей та передачі їх нащадкам. Розглянуто наукові уявлення про історію розвитку та соціальні передумови необхідності соціально-правового регулювання, досліджено економічну дилему ув’язненого. Робиться висновок, про те, що крихітне суспільство двох ув'язнених з даної дилеми можна було б покращити, якщо кожен з них міг би надійно покластися на іншого, а закономірності дилеми ув’язненого, також існують у більших масштабах: право визначається як форма соціального контролю, що виправдана, як необхідна чи бажана для вирішення соціальних конфліктів та досягнення загального блага. Обґрунтована роль ритуалу в залученні індивіда до соціальної пам’яті, виділено його дискурсивну та діалогічну функції. Робиться висновок про те, що ритуали збігаються з ритмами історичних подій і за допомогою цього зміни відображаються у свідомості. Досліджено загальносоціальну сутність ритуалів. Робиться висновок про те, що своїм корінням ритуал сягає в глибоке минуле. Спочатку в його основу були закладені ритми природи, а сам ритуал повинен був пристосувати ритм людської діяльності до ритму космосу. Підкреслюється, що в силу початкового сприйняття світу як хаосу, ритуали впорядковували світ, давали інструмент пояснення його особливостей та впливу на нього. Впорядковуючи навколишній світ, людина впорядковувала і власний внутрішній простір. За допомогою ритуалу людина могла не тільки осягати містичний досвід, а й відчувати себе впевнено, укорінено і бути одним цілим з природою. Вказується, що найдавніша і глибинна сутність ритуалу - символічний перехід між різними формами космічного і соціального буття (живе - неживе, людське - нелюдське, природне - соціальне тощо). Досліджуються історичні та культурні особливості, які здійснювали вплив на формування української правової культури. Виокремлюються способи виявлення й закріплення в народній пам’яті ритуальних норм та норм звичаєвого права загалом, а саме: ритуали-символи — у формі чину, дії, формули та приказки — у словесній формі. Судові формули та народні приказки, як і ритуали-символи, мали неоднакове значення в українському звичаєвому праві, та обидві форми однаково сприяли закріпленню звичаєвого права в народній пам’яті і надавали його нормам силу чинного закону, живого й рухливого. У дисертації сформульовані й інші теоретично обґрунтовані висновки та положення щодо місця та ролі ритуалів в правовій сфері з загальнотеоретичної та порівняльно-правової точок зору. Ключові слова: плюралістична теорія джерел права, соціальний контроль, ритуали в правовій сфері, правові ритуали, легітимація, правова сфера, ритуальна діяльність, традиції, звичаєве право.