Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0822U100703, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-02-2022 Статус Запланована Назва роботи Театр пантоміми як феномен сучасної видовищної культури Здобувач Сварник Богдан Вячеславович, Керівник Медведєва Валентина Миколаївна Опонент Копієвська Ольга Рафаілівна Опонент Безручко Олександр Вікторович Рецензент Поліщук Людмила Олександрівна Рецензент Фурдичко Андрій Орестович Опис У дисертації вперше в українському та зарубіжному академічному вимірах розглянуто та проаналізовано своєрідність пантомімічної культури в Україні у контексті сучасних соціокультурних процесів; досліджено еволюцію форм розвитку пантоміми в Україні; разом з аналізом творчої концепції, драматургічних принципів та особливостей засобів сценічної виразності окреслено специфіку українських театрів пантоміми та їх роль у соціокультурному просторі початку XXI ст.; визначено характерні ознаки феномену українського театру пантоміми та систему закономірностей його існування; виявлено роль українських театрів пантоміми у формуванні соціокультурного урбаністичного простору початку XXI ст.; здійснено комплексний аналіз репертуару театрів пантоміми як суттєвого фактора у формуванні нового культурного мислення. Досліджено зміст сучасної пантомімічної культури в Україні та розвиток пантоміми як самостійного виду мистецтва в контексті політичних, історичних, соціокультурних і мистецьких процесів; проаналізовано особливості європейської школи пантоміми та визначено її вплив на розвиток сучасної української школи пантоміми; розглянуто поезію фізичного вираження Е. Декру в контексті трансформації культурного коду, що характерні для сучасного театру пантоміми в Україні. Наукові положення та висновки дисертації підкріплені фактичним матеріалом, проаналізованим із використанням методик аналізу, відповідно до сформульованих у дослідженні мети та завдання. Методологія дослідження, забезпечуючи міждисциплінарний характер роботи, являє сукупність культурологічних та мистецтвознавчих підходів та методів. Специфіка означеної проблематики зумовила застосування у дослідженні культурологічного підходу, орієнтованого на злиття різних областей гуманітарного знання як найбільш перспективного. Проблеми процесів зародження та розвитку театру пантоміми в Україні досліджено з огляду синергетичної парадигми, що зумовило необхідність застосування синергетичного методу. Дослідження механізмів закріплення знаків культурного коду в постановках театру пантоміми в Україні базується на концепції текстового аналізу Р. Барта. Системний, структурно-функціональний та порівняльно-історичний підходи становлять методологічну базу дослідження, необхідну для виявлення закономірностей внутрішньої організації, розвитку та функціонування театру пантоміми в соціокультурному середовищі. Театр пантоміми послідовно розглядається як феномен сучасної видовищної культури, що адаптує та актуалізує культурні коди. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що театр пантоміми, як складова культурного простору, як специфічна мистецько-видовищна форма образотворчої візуальності, інтерпретації тіла високого рівня символізації, естетичної, інтелектуальної, чуттєвої, психологічної привабливості, надання інформації суспільного значення, значимо впливає на культуротворчі процеси видовищності і візуалізації, трансляцію традиційних соціокультурних цінностей, норм естетичного досвіду формування художнього смаку. Виявлено, що театр пантоміми, отримавши поширення в багатьох країнах світу, має давньогрецьке походження. Незважаючи на те, що конкретне джерело запозичення однозначно визначити неможливо, між античною і середньовічною традиціями пантомімічних вистав наявні глибинні родинні зв’язки, що пояснюються специфічними властивостями пантомімічного мистецтва як особливого типу видовищ. Культура пантоміми виникла в результаті ідеологічного тиску, викликаного екзистенційним занепокоєнням із приводу того, що «говорить тіло». Масштабна історія пантоміми засвідчує, що пантоміма досягає своїх найсильніших проявів, коли вона не регулюється, не є продуктом техніки або школи, коли вона будує оповідь та інші ідентичності з фізичних дій, а не затверджує авторитет техніки формування наративу. Пантоміма репрезентує межу розуму, що дозволяє тілу діяти без вербальних проявів, розповідати історію мовчки. Дата реєстрації 2022-02-22 Додано в НРАТ 2022-03-09 Закрити