Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101691, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Норми для вирішення Євгена Ерліха

Здобувач

Савчук Віталіна Григорівна,

Керівник Гураленко Наталія Анатоліївна
Опонент Бліхар В’ячеслав Степанович
Опонент Омельчук Олег Миколайович
Рецензент Маник Альона Захарівна
Рецензент Щербанюк Оксана Володимирівна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

18-12-2023

Опис

Дисертація присвячена філософсько-правовій проблематизації ідеї норм для вирішення Євгена Ерліха. Така проблематизація здійснюється на основі історико-критичного, а також системного підходу, особливим випадком якого є аргументативні, а саме аналітичний, нормативний і емпіричний виміри права. Мета роботи – подальший розвиток ідеї норм для вирішення Є. Ерліха. В процесі такого розвитку показано, яке місце норми для вирішення мають в правовій культурі взагалі, а також в рамках аналітичного і мета/нормативно-емпіричного вимірів аргументативної теорії норм для вирішення. У першому випадку в центрі уваги перебуває історичний аспект дослідження норм для вирішення (1 розділ дисертації), а в другому – актуальний (2 і 3 розділи). Перший розділ, який називається «Ерліхова ідея норм для вирішення в правовій культурі», містить три підрозділи, в яких спочатку йдеться про проблему, яку має розвʼязати ідея норм для вирішення. Потім про те, як розумів норми для вирішення сам Є. Ерліх, а потім, як цю норму розуміли до і після Є. Ерліха. Наприкінці конкретизуються відкриті питання аргументативної теорії норм для вирішення, на які дається відповідь в наступних розділах дисертації. Другий розділ, який називається «Аналітичний вимір аргументативної теорії норм для вирішення», складається з двох підрозділів, в яких аналітично, тобто структурно актуалізуються згадані вище тези Є. Ерліха про комплексний і універсальний характер норм для вирішення. В останньому третьому розділі, який називається «Мета/нормативно-емпіричний вимір аргументативної теорії норм для вирішення» і містить 4 підрозділи, спочатку визначається істотний внесок, який зробив одним із перших Є. Ерліх у створення субстанціональної, тобто неаналітичної і універсальної теорії юридичної аргументації, а потім аналізуються в рамках відповідно нормативного і метанормативного вимірів питання про розуміння норм для вирішення як альтернативних правил і як результату зважування принципів. Причому правила розуміються як норми, які можуть бути або виконані, або невиконані, а принципи – як норми, які можуть бути виконані різною мірою (Р. Алексі). Завершується дослідження питанням про відношення понять фактичної чинності і норм для вирішення в рамках емпіричного виміру аргументативної теорії норм для вирішення. У підсумку підтверджено робочу гіпотезу про те, що норми для вирішення – це потенційно морально і соціально виправдані (легітимовані) універсальні і комплексні дефінітивні правові норми (правила), завдяки яким можна розвʼязати конфлікт (протилежність) інтересів.