Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101819, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Правові наслідки вчинення кримінальних проступків

Здобувач

Алєксєєва-Даниленко Юлія Володимирівна,

Керівник Бандурка Олександр Маркович
Опонент Житний Олександр Олександрович
Опонент Шинкарьов Юрій Вікторович
Рецензент Шульга Андрій Михайлович
Рецензент Ященко Андрій Миколайович

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

26-01-2024

Опис

Дисертація присвячена розробці комплексної характеристики правових наслідків вчинення кримінальних проступків та формуванню на цій підставі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства. Кримінальний проступок визначено як конкретну поведінка особи, її діяння (дії чи бездіяльності), яке має бути вольове, свідоме, проявляється в активній поведінці людини, або в її бездіяльності і спрямоване на кримінальне порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. До ознак кримінальних проступків відносяться: суспільна небезпечність, винність, протиправність, деліктоздатність. Сформовано систему аргументів на користь позиції щодо необхідності збереження формально-матеріального визначення кримінального правопорушення взагалі та кримінального проступку, зокрема; доведено, що без врахування, обґрунтування, розлогого доказування й визначення суспільної небезпечності діяння неможливо адекватно реалізувати кримінально-правову політику; неврахування об’єктивної суспільної небезпечності діяння як базової підстави для криміналізації криє в собі ризики посилення недемократичних тенденцій, використання кримінально-правової політики у корпоративних інтересах політичного істеблішменту, сприяння зачиненості влади щодо громадського контролю. Оцінка суспільної небезпечності діяння, яке визнається кримінальним проступком, залежить від: а) об’єкта посягання, його вагомості та значення; б) шкоди, заподіяної протиправним діянням; в) способу вчинення суспільно-небезпечного діяння; г) мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення. Впровадження інституту кримінальних проступків було викликано необхідністю врегулювання реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України стосовно особливостей досудового розслідування кримінальних проступків, які були передбачені в КПК України, а також реальною потребою у гуманізації кримінального законодавства. Здійснено аналіз структури кримінального законодавства України та визначене місце розміщення кримінальних проступків у структурі КК України. Статті про кримінальні проступки розміщені в усіх двадцяти розділах Особливої частини КК України з урахуванням класифікації кримінальних правопорушень залежно від їх ступеня тяжкості. Проаналізовано інститут кримінальних проступків, як правове явище, що характеризує гуманізацію кримінального закону на принципах законності, рівності громадян перед законом, демократизму, справедливості, невідворотності покарання, гуманному ставленні до людини. Встановлено, що принцип гуманізму в кримінальному праві полягає у визнанні людини, як найвищої цінності. Принцип гуманізму базується на гуманному ставленні до людини, охоплює як інтереси потерпілого, так і особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, він переслідує мету захисту інтересів громадян від протиправних посягань. Кримінальний проступок необхідно розмежовувати з іншими кримінальними правопорушеннями – злочинними (менш тяжкими, тяжкими, особливо тяжкими). Підставою для розмежування є ступінь суспільної небезпечності діяння (дії чи бездіяльності), визнаного кримінальними правопорушеннями. Удосконалено наукове розуміння суспільної небезпечності як підстави криміналізації діянь у виді кримінальних проступків, що може розумітися як об’єктивна здатність діяння заподіювати істотну шкоду охоронюваному законом соціальному благу; доведено, що пеналізація кримінальних проступків є процесом вторинним, узалежненим від криміналізації; визначення діяння як кримінального проступку має закладатися в процесі криміналізації. Кримінальний проступок визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки (дії чи бездіяльності), передбачала чи могла передбачити її кримінально-шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання таких наслідків. Кримінальний проступок буде визнаний як вчинений з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачила можливість настання кримінально-шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно чи байдуже розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Виявлено, описано та аргументовано системність кримінально-правових норм, в яких закріплені ознаки складів кримінальних проступків, центруючим елементом якої є ідея гуманізації кримінально-правової політики України, наближення її до цивілізаційних стандартів країн-членів Європейського Союзу, а також оптимізація діяльності правоохоронних органів й підвищення ефективності кримінально-правового регулювання.