Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101999, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Право людини на судовий захист: публічноуправлінський аспект

Здобувач

Бойко Наталія Олександрівна,

Керівник Баштанник Віталій Володимирович
Опонент Акімова Людмила Миколаївна
Опонент Помаза-Пономаренко Аліна Леонідівна
Рецензент Липовська Наталія Анатоліївна
Рецензент Хожило Ірина Іванівна

На здобуття

Доктор філософії, 281, Публічне управління та адміністрування

Дата захисту

04-01-2024

Опис

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних засад, тенденцій розвитку та особливостей публічноуправлінської діяльності в забезпеченні права людини на судовий захист. У дисертації досліджено інституціональні й теоретичні засади трансформаційного процесу в публічному управлінні щодо ролі органів системи правосуддя в забезпеченні права на судовий захист. Визначено підходи до формування системи правосуддя в контексті суспільного змісту публічного управління, розкрито сучасний стан та особливості нормативно-правового забезпечення публічноуправлінської діяльності в системі органів правосуддя, організаційно-правового спрямування модернізації державного механізму правозахисту як напряму державноуправлінських трансформацій. На цій основі удосконалено напрями й перспективи впровадження європейського й національного досвіду у сфері захисту прав людини в практику публічного управління в Україні й на підставі цього встановлено напрями та інституціональні форми функціонування спеціальних механізмів публічного управління у сфері судового захисту прав людини, а також розмежовано поняття «органи правосуддя», «органи судової влади» та «судові органи» з позицій концепту правозахисту, наведено авторську редакцію таких понять як «публічна судова послуга», «декомпозиція права на судовий захист», що розроблені на основі аналізу національного досвіду модернізації публічного управління. 3 Встановлено залежність стану забезпечення дотримання права людини на судовий захист від раціонального перебігу судової реформи в Україні. Доведено, що судова реформа набула особливої актуальності в умовах обмеження прав людини, необхідності цифровізації. Наголошено, що з метою підвищення ефективності та сталості органів системи правосуддя доцільним виcтупає завдання реформування функцій, структури та повноважень таких органів. Виявлено, що в умовах зміни норм і процедур управлінської діяльності особливого значення набуває здатність системи публічного управління зберігати сталість. Доведено, що сучасна модель незалежної та суверенної держави потребує формування такої діяльності органів правосуддя, головним завданням яких, під час надання публічних судових послуг, виступатиме гарантування кожній людині дотримання конституційних засад та реалізації принципу «добре врядування», що в подальшому сприятиме прийняттю лише правосудного рішення.