Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001188, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Відступ від правових висновків Верховного Суду: процесуально-правовий аспект

Здобувач

Лупу Юліана Дмитрівна,

Керівник Бортняк Валерій Анатолійович
Опонент Беззубов Дмитро Олександрович
Опонент Бортник Надія Петрівна
Опонент Теремецький Владислав Іванович
Рецензент Добрянська Наталія Валерївна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

05-04-2024

Опис

Дисертацію присвячено проведенню науково-правового аналізу інституту відступу від правових висновків Верховного Суду, виявленню прогалин та недоліків у сфері процесуально-правового регулювання підстав та порядку здійснення відступу від правових висновків суду вищої інстанції та розробленню пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері. Визначено, що інститут відступу від правового висновку ВС – це система норм матеріального і процесуального права, яка визначає механізм забезпечення єдності судової практики як складової принципу верховенства права, підстави та умови зміни правового висновку ВС, який відрізняється від раніше сформульованого, а також процесуальний порядок здійснення такої зміни З’ясовано, що завданнями інституту відступу від попередньо сформульованого правового висновку Верховного Суду є: 1) необхідність виправлення недоліків попередньо застосованого підходу до тлумачення норми правах, що сформульований у постанові Верховного Суду, зумовлених допущення судової помилки або неточним чи помилковим тлумаченням відповідної норми права; 2) необхідність розвитку та удосконалення судової практики, якщо, зокрема, раніше сформульований висновок щодо застосування правової норми більше не відповідає засадам ефективності, контексту суспільних відносин; у даному випадку необхідно підтримувати своєрідний баланс між необхідністю формування єдиної та відносно сталої судової практики та динамічністю розвитку останньої; 3) необхідність врахування рішень ЄСПЛ або Конституційного Суду України, які містять висновки щодо розуміння змісту конвенційного принципу в аспекті певних спірних правовідносин або норми матеріального чи процесуального права, якщо такий висновок не узгоджується з раніше сформованою правовою позицією Верховного Суду. Визначено такі підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду: 1) зміна суспільного контексту, підходів до праворозуміння, зокрема, у зв’язку з розширенням тлумачення Конституційним Судом України конституційних принципів або тлумачення Європейського суду з прав людини деяких засадничих положень Конвенції, тобто застарілість раніше застосованого підходу до тлумачення норми права; 2) помилковість попереднього тлумачення норми права, що виявлена судом касаційної інстанції самостійно під час розгляду справи або, якщо про необхідність відступу від раніше сформульованого правового висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції, просить скаржник; 3) невідповідність застосованого раніше підходу до тлумачення норми права засадам ефективності та завданням відповідного виду судочинства; 4) зміна законодавства, яке впливає прямо або опосередковано на регулювання спірних правовідносин, якщо це потребує нового вирішення правової проблеми у межах індивідуально визначеного спору. Аргументовано, що зміна підходів до праворозуміння зумовлена такими основними факторами: 1) динамічний розвиток суспільних правовідносин та поява у зв’язку з цим нового соціального контексту у сфері правозастосування; 2) невідповідність деяких нормативно-правових актів вимозі «якість закону», внаслідок чого виникає необхідність усунення деяких прогалин та недоліків правого регулювання, що може здійснювати неоднаково різними суб’єктами правозастосування; 3) зміна контексту праворозуміння у зв’язку із впливом деяких міжнародних норм та принципів на національне законодавство або на його розуміння та, як наслідок – застосування. Визначено, що безпосередній вплив рішень Європейського суду з прав людини на формулювання нового правового висновку Верховного Суду полягає у такому: 1) Верховний Суд, застосовуючи норми Конвенції, як джерело права, враховує тлумачення її положень, що міститься рішеннях Європейського суду з прав людини, або може застосовувати позицію Європейського суду з прав людини для посилення мотивування судового рішення, у тому числі, з урахуванням принципу верховенства права, для вирішення юридичних колізій або прогалин національного законодавства; 2) Верховний Суд враховує під час формулювання правового висновку щодо застосування певної норми права тлумачення Європейського суду з прав людини основоположних конвенційних принципів або термінів («належне урядування», «якість закону», «майно», «втручання у право на мирне володіння майном» тощо). Ключові слова: верховенство права, єдність судової практики, правовий висновок, Верховний Суд, Конституційний Суд України, Європейський суд з прав людини, інститут відступу, праворозуміння, тлумачення, динамічне тлумачення, судова помилка, зміна суспільного контексту, правова колізія судочинство.