Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003116, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-09-2024 Статус Запланована Назва роботи Рецепція пам'яті в слов'янській жіночій прозі помежів'я ХХ-ХХІ ст.: ідейний та естетичний виміри. Здобувач Буцька Катерина Вікторівна, Керівник Сиваченко Галина Миколаївна Опонент Білик Наталія Леонідівна Опонент Пухонська Оксана Ярославівна Опонент Татаренко Алла Леонідівна Рецензент ДЕМСЬКА Леся Мар’янівна Опис Дисертацію присвячено порівняльному дослідженню прози слов'янських письменниць помежів'я ХХ-ХХІ ст., у якій відобразилася глобальна культурна тенденція до осмислення проблем пам'яті. Матеріал дослідження становлять прозові твори таких українських письменниць, як О. Забужко, М. Матіос, С. Андрухович, хорватських – Д. Уґрешич, С. Дракулич, М. Коланович, польської авторки О. Токарчук, білоруської – С. Алексієвич, сербської – М. Бобич-Мойсілович, чеської – К. Тучкової. Актуальність дисертації зумовлюється наростаючим інтересом до проблем пам'яті, які є одними з ключових не тільки для літературознавста, а й мистецтва та інших наукових дисциплін: історії, соціології, психології, ґендерних студій тощо. В умовах російсько-української війни та інших цивілізаційних викликів нашого часу осмислення минулого набуває особливої актуальності, і одну з ключових ролей у цьому процесі відіграє художнє письменство. Порівняльне дослідження літературної рецепції пам'яті у прозі слов’янських письменниць дозволить поглибити знання про взаємодію пам'яті та літератури, висвітлити специфіку жіночої оптики у сфері творення наративів, окреслити національні та історико-політичні особливості відображення історичного досвіду у письменстві. У дисертації охарактеризовано теоретичні підстави дослідження зв'язків між пам'яттю та літературою, закладені у працях Я. Ассмана та А. Ассман, П. Рикера, П. Нора та інших учених; окреслено різні погляди на співвідношення пам'яті (індивідуальної та колективної) та письменства як взаємопов'язаних культурних явищ. Увагу звернено на специфіку історичного періоду – кін. ХХ – поч. ХХІ ст. – як часу концептуальних змін в осмисленні пам'яті, коли пам'ять вийшла на передній план як чинник ідентичності, джерело історичної справедливості, інструмент пропаганди тощо. Висвітлено особливості жіночого перепрочитання історії та формування жіночого наративу минулого, що відобразилися у прозі слов'янських письменниць. Показано, що активний наступ жіночої прози у слов'янських літературах ознаменував артикуляцію альтернативного наративу минулого – замовчуваної пам'яті марґіналізованих груп: національних, соціальних, ґендерних. Це спостереження підкреслено висвітленими у роботі особливостями суспільної рецепції творчості (і постатей) письменниць, чиї твори було обрано для дослідження. Національну специфіку феміністичної проблематики, що порушується у контексті пам'яті у досліджуваних творах, розглянуто в історико-політичному контексті, з урахуванням процесів колонізації та деколонізації, визвольної боротьби та утвердження незалежності національних спільнот, а також воєн і конфліктів. Зокрема простежено, як феміністичний дискурс в українській літературі переплітається із проблемами постколоніалізму та утвердження національної ідентичності, тоді як у польській та хорватській літературах антипатріархальний дискурс є виразно антинаціоналістичним. Меморіальна оптика кожної письменниці характеризується індивідуальною та національною специфікою, зумовленою особливостями історичного досвіду їхніх батьківщин. При цьому загальна настанова на альтернативність щодо панівного дискурсу, а також численні концептуальні та естетичні подібності забезпечують спільний контекст для дослідження їхньої творчості. Проаналізовано смислообрази музею, архіву та інших сховищ меморіальних артефактів, які є смислотворчими і поетикальними «вузлами», що зв’язують ідейно-естетичні елементи творів у цілісні художні світи. Ці «вузли» так само пов'язують твори різних слов'янських авторок у єдиний масив прози про пам'ять – прози, що взорує на минуле, тематизує історичні травми, конструює ідентичність із «клаптиків» окремих спогадів, викриває маніпуляції з колективною пам'яттю тоТема пам'яті у творах слов'янських письменниць характеризується виразною ґендерною маркованістю. У романах О. Забужко, С. Андрухович, С. Алексієвич художня ґендеризація сфери пам'яті виявляється у наданні жінці ролі хранительки національної пам'яті. У контексті цієї ролі охарактеризовано специфічні жіночі образи в досліджуваних романах: образ героїні, що символічно знімає колоніальне прокляття «катерини» з українських жінок (Дарина Гощинська у романі «Музей покинутих секретів» О. Забужко); образ що вона є жінки-деміурга, яка складає, розповідає і навіює певний міф (Романа з «Амадоки» С. Андрухович). Дата реєстрації 2024-09-19 Додано в НРАТ 2024-09-19 Закрити