Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U000003, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-02-2025 Статус Захищена Назва роботи Молекулярно-генетичні та імунні механізми важкого перебігу коронавірусної хвороби (COVID-19) Здобувач Дубровський Євген Ігорович, Керівник Портниченко Алла Георгіївна Опонент Чоп'як Валентина Володимирівна Опонент Камишний Олександр Михайлович Рецензент Нагібін Сергій Миколайович Рецензент Маньківська Ірина Микитівна Опис Дисертаційна робота вирішує наукові завдання встановлення нових ланок молекулярно-генетичних та імунних механізмів важкого перебігу коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, на тлі метаболічних розладів, і пошуку ефективних доказових прогностичних біомаркерів тяжкого перебігу COVID-19 у пацієнтів з групи ризику. У дослідженні були використані зразки плазми крові 93 пацієнтів із цукровим діабетом, ожирінням та гіпертонічною хворобою (середній вік – 61 ± 15,39 років) із надлишковою масою тіла (ІМТ>25), які отримували антидіабетичні препарати та були госпіталізовані в інфекційне відділення Київської міської клінічної лікарні № 4. При госпіталізації у хворих лабораторно було підтверджено COVID-19 методом ПЛР. До контрольної групи увійшли 10 практично здорових добровольців (середній вік – 59 ± 12,3 років) з ІМТ< 5 без ознак цукрового діабету, ожиріння, гіпертонії та COVID-19 (з негативним ПЛР-тестом). Усі учасники дослідження надали письмову інформовану згоду. Після відбору біологічного матеріалу (кров) було проведено клінічне спостереження за станом хворих під час подальшого перебігу коронавірусної хвороби й виконано ретроспективний аналіз, за результатами якого всі пацієнти були розділені на три групи відповідно до тяжкості захворювання та класифіковані як легкі (n = 14), середньої тяжкості (n = 42) та важкі (n = 37) згідно з Рекомендаціями Національної комісії з охорони здоров’я України та протоколу ВОЗ. Крім стандартного клінічного обстеження, у пацієнтів визначали спеціальні параметри клітинної відповіді, біохімічні та молекулярно-генетичні показники, а саме, проводили визначення рівня спонтанного та індукованого формування нейтрофільних позаклітинних пасток (NET), їх біохімічних маркерів нейтрофільної мієлопероксидази (МПО) та еластази і рівня позаклітинної ДНК (пкДНК) в плазмі крові, рівня гіалуронової кислоти в плазмі крові, рівнів експресії різних ізоформ транскрипційного фактору HIF (HIF-1α, HIF-2α, HIF-3α) та довгих некодуючих РНК HIF1-AS1 і HAS2-AS1 у лейкоцитах крові з використанням відповідних сучасних методів: цитологічних (виділення нейтрофільних гранулоцитів з цільної крові, проведення клітинних реакцій, флюоресцентна мікроскопія), біохімічних (визначення кількості позаклітинної ДНК) та молекулярно-біологічних (імуноферментний аналіз та визначення експресії РНК методом ПЛР у реальному часі). Одержані результати характеризуються науковою новизною. Встановлено, що у пацієнтів із COVID-19 рівень спонтанного НЕТозу був у рази вищим, ніж у здорових донорів. Виявлено, що рівень пкДНК у плазмі крові хворих на COVID-19 зростав пропорційно тяжкості перебігу, досягаючи максимальних значень у пацієнтів із важким перебігом. Побудована ROC крива демонструє ефективність останнього показника як прогностичного маркера тяжкості перебігу COVID-19. Отримане порогове значення можна використовувати для розмежування груп ризику: рівень пкДНК вище цього значення асоціюється з важчим перебігом COVID-19. Рівень МПО в плазмі крові пацієнтів із COVID-19 також зростав в залежності від тяжкості перебігу захворювання й статистично демонструє найвищий рівень впливу серед усіх маркерів (ω² = 0,43). Визначення МПО, особливо у поєднанні з пкДНК, можна вважати найбільш перспективним для точного прогнозування важкого перебігу COVID-19. Було визначено, що рівень гіалуронової кислоти у плазмі крові мав лише тенденцію до зростання з обтяженням перебігу захворювання. Більш інформативним показником стало визначення рівня HAS2-AS1 в лейкоцитах пацієнтів, що дозволяє чітко дискримінувати хворих із різною важкістю клінічного перебігу захворювання ще на етапі госпіталізації. Визначено, що співвідношення між рівнями експресії HIF-1α, HIF-2α та HIF-3α асоційоване з тяжкістю перебігу й може вказувати на механізми порушення адаптації до гіпоксії у пацієнтів із різними клінічними сценаріями. Результати дисертаційної роботи дозволяють надати клінічні рекомендації щодо застосування маркерів запалення (МПО, пкДНК), судинної проникності (HAS2-AS1), та гіпоксії (HIF1-AS1 та HIF-3α) та їх комбінації як високоточного інструменту для прогнозування та моніторингу важкого перебігу COVID-19. Інтеграція цих даних у клінічну практику допоможе окреслити справжні групи ризику, оптимізувати лікування та зменшити ризики для пацієнтів, дозволивши при надзвичайних ситуаціях зосередитись на прогностично неблагополучних пацієнтах. Дата реєстрації 2025-01-02 Додано в НРАТ 2025-01-02 Закрити