Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002752, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-09-2025 Статус Захищена Назва роботи Хор у grand opera: композиційно-драматургічний та виконавський аспекти Здобувач Кисельова Тетяна Іванівна, Керівник Бєлік-Золотарьова Наталія Андрiївна Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна Опонент Заверуха Олена Леонідівна Рецензент Іванова Юлія Миколаївна Рецензент Батовська Олена Миколаївна Опис Дисертацію присвячено вивченню хорового чинника в grand opera, який з точки зору композиційно-драматургічних і виконавських аспектів, набуває в творчості Д. Обера, Дж. Мейєрбера та Ф. Галеві яскравого новаторського втілення. У дисертації запропонований комплексний підхід до дослідження хорового компонента в grand opera, що дозволяє розкрити художній потенціал хору як важливої складової оперного цілого, так і окреслити специфіку його виконавської реалізації. Об’єкт дослідження – оперне мистецтво. Предмет – композиційно-драматургічні та виконавські аспекти хорового компонента в жанрі grand opera. Мета дослідження – визначити композиційно-драматургічні функції та виконавську специфіку хору в grand opera. У Висновках підведено підсумки дослідження та встановлено, що хор у grand opera посідає провідне місце як на композиційному, так і драматургічному рівні. Його функції значно розширюються порівняно з попередніми жанровими моделями – хор не лише підтримує загальну атмосферу, а й стає колективним героєм, репрезентуючи народ як активну дійову силу. Проаналізовано витоки жанру grand opera в контексті французької оперної традиції XVII–XIX століть, а також встановлено вплив політичних і соціальних змін у французькому суспільстві на формування жанрових ознак оперного твору. Визначено характерні ознаки grand opera – п’ятиактна структура, історична тематика, масштабні хорові сцени, балет, монументальність і героїко-драматичний стиль. У процесі аналізу партитур опер Д. Обера, Дж. Мейєрбера та Ф. Галеві окреслено основні драматургічні функції хору, а саме: дійову, динамічно-дійову, конкретно-історичного тла, колористичну, метафоричну, коментатора, лейтмотивну, поліфункціональну. До існуючих у вітчизняному хорознавстві драматургічних функцій хору додано наступні: експозиційну, уособлення конфлікту, кульмінаційну, алегоричну, сугестивну, об’єднувальну, інфернальну. Показано, як через хорові сцени розкривається головний конфлікт творів, формуються протиборчі табори, а також досягається музично-смислова масштабність оперного цілого. Підкреслено, що саме хор відіграє ключову роль у створенні соціально-історичного контексту дії, драматичної напруги та катарсису. Здійснено порівняльний аналіз сучасних сценічних інтерпретацій, де окреслено тенденції до історично орієнтованого виконавства, розширення ролі хору в мізансценах і впровадження сучасних сценографічних засобів. Встановлено, що хормейстер набуває статусу одного з головних співтворців вистави, від якого великою мірою залежить концептуальна єдність спектаклю. Таким чином, дослідження хорового компонента в grand opera є своєчасним і з точки зору виконавської практики, з огляду на актуальні виклики оновленого музичного театру. Специфіка виконавської інтерпретації хорових сцен у grand opera полягає, перш за все, у осмисленому, стилістично вмотивованому підході, що поєднує глибоке знання жанру з урахуванням сучасної сценічної мови; з напрацюванням методів роботи над хоровими сценами, які репрезентують протиборчі табори з точки зору втілення інтонаційної й тембральної драматургії, штрихового розмаїття та динамічної шкали від pp до fff; поєднання академічної вокальної манери артистів хору, їх витривалості з надзвичайно складними сценічними завданнями задля повнокровного розкриття оперного конфлікту. У підсумку доведено, що феномен grand opera доби романтизму проявляється на рівні синтезу музики, драми та балету на тлі історичних подій, де ключову роль у розкритті художньої концепції жанру отримує хоровий чинник, оскільки саме через хорові сцени втілюється конфлікт між протиборчими таборами. У grand opera хор отримує якісно новий статус, створюючи узагальнений, колективний образ народу, що постає головним героєм оперного твору. Саме народ, репрезентований хором, виступає рушієм драматургії оперного цілого, що дає підстави розглядати його як важливого чинника у формуванні жанру grand opera, а монументальні, масштабні хорові сцени набувають значення характерної ознаки стилю великої французької опери. Дата реєстрації 2025-07-07 Додано в НРАТ 2025-07-07 Закрити