Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003703, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 11-10-2025 Статус Захищена Назва роботи Використання спеціальних психіатричних та психологічних знань під час розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи Здобувач Хорошун Дар’я Василівна, Керівник Гусєва Влада Олександрівна Опонент Спіцина Ганна Олександрівна Опонент Аркуша Лариса Ігорівна Рецензент Кікінчук Василь Васильович Рецензент Романюк Віталій Володимирович Опис У дисертаційному дослідженні вперше досліджено теоретичні і праксеологічні засади використання спеціальних психіатричних і психологічних знань під час розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи. Комплексно висвітлено й узагальнено теоретичні основи дослідження проблем використання спеціальних психіатричних і психологічних знань під час розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи. Запропоновано теоретичні положення та практичні рекомендації, які допоможуть слідчим комплексно й обґрунтовано використовувати спеціальні психіатричні та психологічні знання під час розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи з метою удосконалення правозастосовної практики, забезпечення розроблення положень методики розслідування злочинів цієї групи. На підставі аналізу наукової літератури та правових джерел запропоновано п’ятиетапну періодизацію розвитку судової психіатрії в Україні, серед яких: 1) перший етап (1919–1929 рр.) – характеризувався становленням судово-психіатричної практики, відкриттям перших науково-дослідних установ у галузі психоневрології та формуванням підходів до оцінки осіб із психічними розладами; 2) другий етап (1930–1950 рр.) включає інституційне оформлення судово-психіатричної системи в межах державної охорони здоров’я, розвиток експертних комісій, кадрове забезпечення та навчання фахівців; 3) третій етап (1951–1991 рр.) – період уніфікації методик, впровадження системи спеціалізованих психіатричних лікарень (загального й спеціального типу), а також запровадження комплексних методів діагностики; 4) четвертий етап (1991–2018 рр.) ознаменований переходом до міжнародних стандартів діагностики (МКХ-10), посиленням міжвідомчої взаємодії та реформуванням медико-правової системи; 5) п’яти етап (від 2018 р. і триває дотепер), охоплює сучасний період і пов’язаний із прийняттям оновленого Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, актуалізацією МКХ-11 та викликами воєнного стану в Україні. У роботі констатовано, що правові засади використання спеціальних знань у сфері кримінального судочинства формувалися поступово, під впливом соціальних, правових чинників і пов’язані із розвитком науки. Визначено, що активну роль у цьому процесі відігравали не лише юристи, а й фахівці-психіатри, які сприяли формуванню концепції осудності й обмеженої осудності як фундаменту правової оцінки психічного стану особи. Проведений системний аналіз наукових джерел засвідчив, що наші сучасники зосереджуються переважно на питаннях призначення судово-психіатричної експертизи, рідше психологічної, у провадженнях щодо вбивств, тяжких тілесних ушкоджень чи домашнього насильства. Проте недостатньо уваги приділяється участі спеціалістів в інших процесуальних і непроцесуальних формах реалізації спеціальних знань. Обґрунтовано необхідність розроблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо використання психіатричних і психологічних знань у досудовому слідстві за іншими категоріями справ. Уточнено, що спеціальні знання – це такі, що виходять за межі загальної професійної компетенції слідчого, прокурора або суду, і повинні бути використані через залучення експерта чи спеціаліста. Визначено, що спеціальні психіатричні знання застосовуються для встановлення психічного стану особи, а психологічні — для дослідження поведінки психічно здорової особи, налагодження комунікації в межах провадження, особливо з уразливими групами (неповнолітніми, жертвами насильства тощо). З’ясовано, що найпоширенішими формами використання спеціальних психіатричних і психологічних знань у злочинах проти життя та здоров’я особи є: 1) судово-психіатрична експертиза; 2) психологічна експертиза; 3) участь спеціаліста у слідчих (розшукових) діях; 4) надання консультативної допомоги спеціалістами. Наголошено, що реалізація деяких із цих форм є обов’язковою згідно із законодавством, тоді як інші є дискреційними, проте не менш важливими для вирішення спеціальних питань. Наголошено на необхідності дотримання презумпції психічного здоров’я особи при реалізації факультативних форм, аби уникнути порушень прав учасників кримінального провадження. Дата реєстрації 2025-09-12 Додано в НРАТ 2025-09-12 Закрити