Реєстраційний номер
0825U003777, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
13-10-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Судове провадження щодо кримінальних проступків в Україні
Здобувач
Євтушенко Олексій Іванович,
Керівник Омельчук Любов Василівна
Опонент Кучинська Оксана Петрівна
Опонент Дрозд Валентина Георгіївна
Рецензент Бодунова Олеся Миколаївна
Рецензент Лугіна Наталія Анатоліївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний податковий університет
Опис
Дисертація є монографічним дослідженням, у якому комплексно, з урахуванням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки, а також чинного законодавства України, зарубіжних країн, розкрито судове провадження щодо кримінальних проступків в Україні.
В роботі проаналізовано стан наукової розробленості предмета дисертаційного дослідження через симбіоз матеріально-правових і процесуальних об’єктів: категорії «диференціація», правового інституту кримінального проступку, особливостей досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проступків. Аналіз наукових праць дозволив автору констатувати закономірність висловлених позицій вчених щодо використання категорії «спрощення»: у контексті диференціації процесуальної форми доцільність спрощеного провадження підтримується, а у контексті забезпечення прав суб’єктів кримінального процесу та здійснення доказової діяльності – розцінюється як порушення. Проведені дослідження кримінальних проступків у кримінально-правовому контексті зачіпають, насамперед, проблеми понятійного апарату, його правову природу і зміст. Найбільш цінним уявляється розгляд цього інституту у міжгалузевій проекції, у взаємозв’язку кримінального та кримінального процесуального права, що визнається сучасною дослідницькою тенденцією.
Спрощене судове провадження щодо кримінальних проступків розглядається автором як прояв диференціації правової процедури судового провадження.
Вивчення зарубіжного досвіду здійснення судового провадження щодо кримінальних проступків дозволило виявити особливості, переваги і недоліки законів інших країн, можливості щодо запозичення апробованого досвіду під час «інституціоналізації» у національному праві, зокрема й кримінальному процесуальному. При цьому, якщо у кримінальному законодавстві простежується імплементація європейського досвіду щодо поділу кримінальних правопорушень на злочини і проступки, то у кримінальному процесуальному законі України використано суто вітчизняну модель спрощення судового провадження саме відносно проступків. Встановлено, що спрощення як прояв диференціації процесуальної форми (з різними варіаціями: прискорення, скорочення) властиве більшості європейських країн. На противагу – більшість пострадянських країн не розділяє кримінальні правопорушення на злочини і проступки, не диференціює кримінальне провадження в бік «класичного» спрощення, запроваджує онтологічно різні форми прискорення такого провадження. Підставою спрощення, зазвичай, є очевидність злочину, його нетяжкий характер; належна доказова база, зібрана під час досудового розслідування. Спрощення, в основному, проявляється у скороченні строків розгляду справи.
Другий розділ дисертаційної роботи присвячений процедурі судового провадження щодо кримінальних проступків, в якому розглянуто підготовче судове провадження, судовий розгляд і оскарження рішень суду першої інстанції щодо кримінальних проступків.
Вказано на три теоретико-праксіологічні позиції стосовно притаманності підготовчого судового провадження справам про кримінальні проступки: (1) відсутність підготовчого судового провадження у справах щодо кримінальних проступків; (2) наявність (беззаперечна, без виключень) підготовчого судового провадження у справах щодо кримінальних проступків з подальшим судовим розглядом; (3) наявність підготовчого судового провадження у справах щодо кримінальних проступків, залежно від дискреції суду, і вирішення справи саме у цій стадії, без судового розгляду.
Відмічено обов’язковість стадії судового розгляду в кримінальному провадженні, зокрема й щодо кримінальних проступків, та класичну форму розгляду кримінального провадження в суді – судові засіданні. На переконання автора, виключення, що мають місце у судовому провадженні, повинні стосуватися не судового засідання, а участі у ньому відповідних суб’єктів (учасників судового провадження).
Ураховуючи умови спрощення судового розгляду щодо кримінальних проступків, більшість загальних правил, вказаних у § 1, § 2 глави 28 КПК, об’єктивно у таких провадженнях не застосовуються. Разом із тим, окремі процедури стосуються і спрощеного судового провадження, хоча вони можуть мати особливості або потребувати законодавчих уточнень. Проведеним аналізом законодавчих можливостей та судової практики встановлено застосування у спрощених судових провадженнях таких загальних правил (положень) судового розгляду: дотримання розумних процесуальних строків; незмінність складу суду; безперервність судового розгляду; об’єднання і виділення матеріалів кримінальних проваджень; а також правил щодо меж судового розгляду.
Дата реєстрації
2025-09-25
Додано/оновлено в НРАТ
2025-10-13 / 2026-07-01
