Registration Number
0525U000456, Doctoral dissertation
Status
Доктор історичних наук
Date
28-10-2025
popup.evolution
e
Title
Sacred Art of the Roman Catholic Church in the Lands of Ukraine in the 18-th – Early 21st Centuries: Historical and Cultural Aspects
Author
Andrii L. Demianchuk, Кандидат мистецтвознавства
popup.advisor Oleksiy M. Sukhyy
popup.opponent Mykola R. Lytvyn
popup.opponent Roman M. Yatsiv
popup.opponent Ihor V. Pylypiv
popup.rada
Ivan Franko National University of Lviv
Description
У науковій роботі представлено історію розвитку Римо-Католицької Церкви та стан сакрального мистецтва на землях України XVIII – початку ХХІ ст.
Встановлено основні періоди розвитку, занепаду та відродження Римо-Католицької Церкви, а також стан сакрального мистецтва на землях України XVIII – початку ХХІ ст.
У період, який тривав до часу поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) відбувся значний розвиток сакрального мистецтва в римо-католицьких костелах і монастирях: відновлення давніх та побудова нових святинь, оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів, виготовлення нових виробів літургійного призначення тощо. Значною мірою це було пов’язано з тим, що Римо-Католицька Церква у цей час мала великий вплив на процеси, які відбувалися в суспільстві. Однак цей вплив значно зменшився після поділів та анексії східних територій Російською імперією.
На західноукраїнських землях найбільший розвиток сакрального мистецтва простежується у XVIІІ – першій третині XХ ст. Водночас міжвоєнний період (1918–1939) ознаменувався інтенсивним будівництвом сакральної архітектури. У Львові (1855–1939) було споруджено 23 римо-католицьких храми. Сакральне мистецтво цього періоду характеризувалося впливом барокового стилю, поверненням до історичних архітектурних стилів (таких як неоготика, неокласицизм та необароко), а також появою нових стилістичних підходів.
У радянський період на східних землях України (1919–1941, 1944–1991) та на землях Західної України (1939–1941, 1944–1991) відбувалося переслідування Римо-Католицької Церкви та нищення пам’яток сакрального мистецтва. В цей період зруйновано сотні храмів, а ті, що вціліли використовували в господарських цілях. Радянський атеїстичний режим нищив не тільки пам’ятки сакрального мистецтва, а й переслідував людей усіх віросповідань, насамперед віруючих християн, які належали до Католицької Церкви (обох обрядів). Будівництво нових римо-католицьких храмів було суворо обмежене, а більшість перепрофільовано або зруйновано. Вціліли тільки ті святині, які були у великих містах і мали статус архітектурних пам’яток. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. розпочався період культурного та релігійного відродження. У 2007 р. за архієпископа-митрополита Львівського, кардинала Мар’яна Яворського, існувало 7 дієцезій, 804 парафії, 3 вищі духовні семінарії, 12 єпископів і близько 500 священиків. Чисельність вірних становила близько 1,5 млн осіб. На землях України працювала значна кількість священників, монахів та монахинь, яким завдячуємо відродженням Римо-Католицької Церкви. Зокрема, єпископ Рафал Керницький OFMConv (1912–1995), о. др. Генрик Мосінг (1910–1999) – видатний вчений лікар-епідеміолог, о. Ян Крапан (1932–2016), а також інші заслужені представники духовенства.
Нині в Україні діючими є сорок три санктуарії, з яких двадцять п’ять присвячені Пресвятій Діві Марії. Два санктуарії мають статус всеукраїнських. Це Всеукраїнський санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію (2011) / костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві (Житомирська обл.) та Всеукраїнський санктуарій Страстей Господніх (2017), всеукраїнська кальварія (2024) / костел Святого Флоріана у Шаргороді (Вінницька обл.). Митрополит Львівський кардинал Мар’ян Яворський у Львівській архідієцезії (1995–2008) проголосив, підтвердивши декретами, десять дієцезіальних санктуаріїв. Митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький у Львівській архідієцезії (2008–2020) також проголосив десять санктуаріїв. Зазначимо, що костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Львові є давнім дієцезіальним санктуарієм Матері Божої Милостивої (1776) статус якому надав Львівський архієпископ Вацлав Єронім Сераковський. Центральне місце на вівтарях римо-католицьких святинь займають літургійні образи Ісуса Христа і Пресвятої Діви Марії. До найбільш відомих чудотворних образів, культ яких був розповсюджений в Україні, слід віднести ікони: Матері Божої «Salus Populi Romani», «Madonna del Perpetuo Soccorso», Матері Божої Ченстоховської, Матері Божої Милостивої, «Mater Misericordiae», образ Пресвятої Діви Марії Зцілення Хворих, а також образ Ісуса Милосердного.
У праці представлено життєвий шлях, пастирське служіння та культ покровителя Львівської архідієцезії блаженного Якова Стрепи (беатифікованого в 1910 р.), а також новітніх святих Львівської архідієцезії: святого Йосифа Більчевського – Львівського архієпископа митрополита та святого Зигмунта Гораздовського – прелата, засновника Згромадження сестер святого Йосифа (беатифікованих Папою Римським Йоаном Павлом ІІ у 1991 р. та канонізованих Папою Римським Бенедиктом ХVІ у 2005 р.). Ці святі відіграли значну роль у відродженні Львівської архідієцезії, розбудові святинь, благодійній підтримці бідних, духовній формації та євангелізації дітей та молоді.
Ключові слова: історія, сакральне мистецтво, Римо-Католицька Церква, Річ Посполита, Російська імперія, Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія, Польська Республіка, УРСР, Україна, XVIII–XXI ст.
Registration Date
2025-10-22
popup.nrat_date
2025-10-22 / 2026-08-18
