Registration Number
0823U100555, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
29-08-2023
popup.evolution
.
Title
Formation and Development of the Piano Art of Ternopil Region in Terms of Regional Culture
Author
Оlena V. Spolska,
popup.head Olha L. Zosim
popup.opponent Olha M. Lihus
popup.opponent Lesia M. Mykulanynets
popup.opponent Liliia M. Shevchenko
popup.review Anastasiia I. Kravchenko
popup.rada
The National Academy of Culture and Arts Management
Description
Музичне мистецтво Тернопілля, яке сьогодні включає території трьох історичних регіонів – Галичини, Волині та Поділля, розвивалося в контексті галицької культурної традиції, пріоритетність якої визначалося приналежністю міста Тернополя до Галичини, оскільки саме там було сконцентровано ядро музичного професіоналізму регіону, в тому числі фортепіанного.
Фортепіанне мистецтво Тернопільщини репрезентовано усіма трьома базовими складовими – виконавством, музичною освітою та композиторською творчістю, а також музично-едиційною діяльністю (нотовидавництвом), що є ознакою його професіоналізації. Це дає підстави розглядати фортепіанне мистецтво Тернопілля в категоріях регіональної фортепіанної школи. Тернопільська фортепіанна школа розвивалася у тісних зв’язках із львівською, однак протягом свого існування сформувала цілком оригінальне обличчя, яке не є тотожним іншим регіональним школам України.
В історії тернопільської фортепіанної школи можна виділити чотири періоди. Перший – аматорсько-професійний – період розпочався у другій половині ХІХ століття. На цей час припадає перехід від аматорського музикування до професійної освіти та виконавства. Він характеризується несистемністю розвитку, проте саме у цей період формуються три основні складові тернопільської фортепіанної школи – освіта, концертно-виконавська діяльність, композиторська творчість. Другий – професійно-інституалізаційний – етап розвитку фортепіанного мистецтва Тернопілля має два підперіоди: професійний (1903–1928) та професійно-інституалізаційний (1928–1939). Перший підперіод розпочався відкриттям Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові у 1903 році, а другий – заснуванням у 1928 році Тернопільської філії Вищого музичного інституту імені М. Лисенка.
Третій – професійно-уніфікаційний – етап розвитку фортепіанного мистецтва Тернопільщини розпочався у 1939 році, після окупації західноукраїнських земель Радянським Союзом, і тривав до його розпаду в 1991 році. У цей час мистецька освіта Тернопілля, в тому числі фортепіанна, представлена початковою (мистецькі школи) та середньою (Тернопільське музичне училище) ланками. У цей час відбувається ріст професійної майстерності тернопільських піаністів, однак відсутність в обласному центрі мистецького закладу вищої освіти гальмувала розвиток тернопільської фортепіанної школи. Четвертий – професійно-трансформаційний – етап триває з 1991 року і ознаменований трансформаційними процесами в розвитку мистецтва й освіти. На початку 1990-х років тернополяни отримують можливість продовжувати навчання музичному мистецтву в рідному місті завдяки відкриттю утворенню у 1993 році музично-педагогічного факультету в Тернопільському педагогічному інституті та відкриттю нової спеціальності «Музичне виховання». Нині на факультеті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка готуються спеціалісти як з музичної педагогіки, так і музичного мистецтва, в тому числі піаністи.
Жанрові та стильові орієнтири фортепіанної музики композиторів уродженців Тернопілля – Д. Січинського, В. Безкоровайного, В. Барвінського – формувалися в контексті загальних тенденцій розвитку музичного мистецтва Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Серед стильових пріоритетів – романтизм та модерні течії, з яких виділимо імпресіонізм, неокласицизм та фольклоризм.
Фортепіанну музику композиторів Тернопілля кінця ХХ – початку ХХІ століття представлена іменами Б. Климчука, що мешкає в Тернополі, та його учня І. Небесного, який сьогодні працює у Львові. Обидва композитори у своїй творчості тяжіють до авангардизму (цикл Б. Климчука 10 дитячих п’єс для фортепіано є своєрідною антологією авангардних течій музики ХХ століття, адаптованою для дітей), однак у творах, тематично або змістовно пов’язаних з регіональною традицією («Кременецькі п’єси» Б. Климчука та Фантазія-етюд І. Небесного), вони спиралися на традиції музичного романтизму.
Ключові слова: фортепіанне мистецтво другої половини ХІХ – першої чверті ХХІ століть, регіональна музична традиція, музичне виконавство, професійна мистецька освіта, композиторська творчість, біографіка, фортепіанні транскрипції релігійних книжних та фольклорних пісень, музичний стиль, романтизм, модернізм, постмодернізм.
Registration Date
2023-09-05
popup.nrat_date
2026-06-23 / 2026-07-01
