Реєстраційний номер
0823U100555, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-08-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Становлення і розвиток фортепіанного мистецтва Тернопільщини у вимірах регіональної культури
Здобувач
Спольська Олена Володимирівна,
Керівник Зосім Ольга Леонідівна
Опонент Лігус Ольга Марківна
Опонент Микуланинець Леся Михайлівна
Опонент Шевченко Лілія Михайлівна
Рецензент Кравченко Анастасія Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
Музичне мистецтво Тернопілля, яке сьогодні включає території трьох історичних регіонів – Галичини, Волині та Поділля, розвивалося в контексті галицької культурної традиції, пріоритетність якої визначалося приналежністю міста Тернополя до Галичини, оскільки саме там було сконцентровано ядро музичного професіоналізму регіону, в тому числі фортепіанного.
Фортепіанне мистецтво Тернопільщини репрезентовано усіма трьома базовими складовими – виконавством, музичною освітою та композиторською творчістю, а також музично-едиційною діяльністю (нотовидавництвом), що є ознакою його професіоналізації. Це дає підстави розглядати фортепіанне мистецтво Тернопілля в категоріях регіональної фортепіанної школи. Тернопільська фортепіанна школа розвивалася у тісних зв’язках із львівською, однак протягом свого існування сформувала цілком оригінальне обличчя, яке не є тотожним іншим регіональним школам України.
В історії тернопільської фортепіанної школи можна виділити чотири періоди. Перший – аматорсько-професійний – період розпочався у другій половині ХІХ століття. На цей час припадає перехід від аматорського музикування до професійної освіти та виконавства. Він характеризується несистемністю розвитку, проте саме у цей період формуються три основні складові тернопільської фортепіанної школи – освіта, концертно-виконавська діяльність, композиторська творчість. Другий – професійно-інституалізаційний – етап розвитку фортепіанного мистецтва Тернопілля має два підперіоди: професійний (1903–1928) та професійно-інституалізаційний (1928–1939). Перший підперіод розпочався відкриттям Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові у 1903 році, а другий – заснуванням у 1928 році Тернопільської філії Вищого музичного інституту імені М. Лисенка.
Третій – професійно-уніфікаційний – етап розвитку фортепіанного мистецтва Тернопільщини розпочався у 1939 році, після окупації західноукраїнських земель Радянським Союзом, і тривав до його розпаду в 1991 році. У цей час мистецька освіта Тернопілля, в тому числі фортепіанна, представлена початковою (мистецькі школи) та середньою (Тернопільське музичне училище) ланками. У цей час відбувається ріст професійної майстерності тернопільських піаністів, однак відсутність в обласному центрі мистецького закладу вищої освіти гальмувала розвиток тернопільської фортепіанної школи. Четвертий – професійно-трансформаційний – етап триває з 1991 року і ознаменований трансформаційними процесами в розвитку мистецтва й освіти. На початку 1990-х років тернополяни отримують можливість продовжувати навчання музичному мистецтву в рідному місті завдяки відкриттю утворенню у 1993 році музично-педагогічного факультету в Тернопільському педагогічному інституті та відкриттю нової спеціальності «Музичне виховання». Нині на факультеті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка готуються спеціалісти як з музичної педагогіки, так і музичного мистецтва, в тому числі піаністи.
Жанрові та стильові орієнтири фортепіанної музики композиторів уродженців Тернопілля – Д. Січинського, В. Безкоровайного, В. Барвінського – формувалися в контексті загальних тенденцій розвитку музичного мистецтва Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Серед стильових пріоритетів – романтизм та модерні течії, з яких виділимо імпресіонізм, неокласицизм та фольклоризм.
Фортепіанну музику композиторів Тернопілля кінця ХХ – початку ХХІ століття представлена іменами Б. Климчука, що мешкає в Тернополі, та його учня І. Небесного, який сьогодні працює у Львові. Обидва композитори у своїй творчості тяжіють до авангардизму (цикл Б. Климчука 10 дитячих п’єс для фортепіано є своєрідною антологією авангардних течій музики ХХ століття, адаптованою для дітей), однак у творах, тематично або змістовно пов’язаних з регіональною традицією («Кременецькі п’єси» Б. Климчука та Фантазія-етюд І. Небесного), вони спиралися на традиції музичного романтизму.
Ключові слова: фортепіанне мистецтво другої половини ХІХ – першої чверті ХХІ століть, регіональна музична традиція, музичне виконавство, професійна мистецька освіта, композиторська творчість, біографіка, фортепіанні транскрипції релігійних книжних та фольклорних пісень, музичний стиль, романтизм, модернізм, постмодернізм.
Дата реєстрації
2023-09-05
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-23 / 2026-07-01
