Registration Number
0824U000752, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
01-04-2024
popup.evolution
o
Title
Actual stylistic and compositional trends in the development of the "drama" genre in the work of modern composers (on the example of the compositions of K. S. Tsepkolenko)
Author
Ming Xia,
popup.head Carmella S. Tsepkolenko
popup.opponent Asmati Tchibalashvili
popup.opponent Anastasiia Kravchenko
popup.review Oleksandra A. Ovsyannikova-Trel
popup.review Kira I. Maidenberg-Todorova
popup.rada
The Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music
Description
У дисертації досліджуються актуальні стильові та композиційні тенденції розвитку жанру «драма» у творчості композиторів різних стильових напрямків і часових рамок. Розкриття даної теми пов’язано з дослідженням складно-діалогічного характеру взаємовідносин між замислом композитора і втіленням його в драматичну форму, між задумом і створенням нової жанрової драматичної форми - індивідуального проєкту твору, між задумом і новою парадигмою часу, зробило необхідним застосування для аналізу та вивчення жанру «драма» як явища мистецтва в літературі, театрі, музиці широкого інтердисциплінарного підходу.
На прикладі оперної та концертно-симфонічної творчості К. С. Цепколенко розкрито основні засади драматизації музичного матеріалу та визначено основні закономірності розвитку композиторської форми в жанрі «драма». На підставі багатостороннього аналізу жанру «драма» в галузях літератури, театру, музики було усвідомлено модель становлення жанру «драма» в історичній ретроспективі та досліджено шляхи її розвитку на сучасному етапі. У результаті багатовекторного дослідження було уточнено поняття «драми» і «нової драми» та окреслено тенденції розвитку «драми» в історичній перспективі.
Мета дослідження полягає у визначенні особливостей прочитання жанрового канону «драми» в рамках індивідуальної авторської інтерпретації стилів К. С. Цепколенко. Особливу увагу приділено жанру «драма», який притаманний усім видам творчої діяльності композитора та однаково присутній і в оперній і в концертно-симфонічній музиці.
Методологічні основи роботи ґрунтуються на базових принципах сучасного історичного та теоретичного музикознавства. В основі методології лежать системний та типологічний підходи. Провідним методом дисертаційної роботи стає музично-текстологічний, спрямований на виявлення внутрішніх стильових особливостей музичних творів і семантичної своєрідності сучасної музичної мови. В основі роботи - методи порівняльно-зіставного, а також комплексно-системного аналізу, що розглядають твір як складову частину цілісної і багатогранної культури. У вивченні питань жанрової генези було зроблено ставку на принцип історизму та інтердисциплійний підхід, що дає змогу простежити динаміку змін у часі в об'єднанні різних видів мистецтва (літератури, театру та музики), а у викладенні матеріалу - на типологічний принцип, пов'язаний зі стилістично-конструктивними прийомами композиційної техніки.
Наукова новизна дослідження визначається детермінацією дослідження галуззю «драми», спрямованою на маловивчені в цьому плані твори К. С. Цепколенко. Новим видається і ракурс дослідження, спрямований на обґрунтування драматичної природи досліджуваних творів, а також принципів систематизації жанру драми. Підсумовано теоретичні знання про жанр «драма» в музиці старовинних і сучасних композиторів. Проаналізовано з цих позицій камерну оперу К. С. Цепколенко «Доля Доріана» і концерти-драми для фортепіано та оркестру. Розглянуті особливості композиторської поетики композиторки на основі нових емоційно-образних контекстних парадигм творів в жанрі «драма». Досліджено багатоаспектність феномену музична «драма» і окреслено подальші шляхи її розвитку.
У Розділі 1, який складається з трьох підрозділів, дано теоретичне викладення літературознавчих та театрознавчих концепцій, що стосуються «драми», описано особливості формотворення, композиційні особливості та жанрові відгалуження «драми».
Окреслено нові напрями та нові стилі, що виникли з кінця XIX - початку XX ст., у яких відчувалися формальні та змістовні ознаки модифікації традиційних постулатів «драми» та які почали іменуватися як «Нова драма».
Показано жанрові відгалуження «Нової драми», як-от «Екзистенціальна драма», «Драма абсурду», «Драма документального театру», «Символістська драма», «Моно драма» тощо. Доведено, що «Нова драма» концентрується на внутрішньому світі людини, на конфліктах її свідомості та совісті. У зв'язку з цим, «Нова драма» широко експериментує, як у царині форми, так і в царині змістовної інтерпретації текстів п'єс, зі зростаючим значенням підтекстів у постановочній драматургії.
У Розділі 2, який складається із двох підрозділів, розглядаються питання історичного розвитку оперного жанру, отримують обґрунтування закономірності появи опери як результату об'єднання музичного і драматичного матеріалу, розглядаються основні принципи подачі музично-драматургічного змісту в опері. Розглядається рух опери до драми, починаючи від ранніх італійських опер, де «драма» існувала у вигляді «гарної обгортки», реформ К. В. Глюка та Р. Вагнера, що узаконили «драму» як змістовну складову оперної вистави, до сучасної опери, в якій «драма» замішана на жорстокості й терорі (опера «Невинність» Кайї Сааріахо). Відзначено також здобутки у царині «драми» українських авторів, які гармонійно поєднують елементи українського фольклору з авангардною сучасною мовою (М. М. Скорик, Є. Ф. Станкович, В. С. Губаренко, І. В. Небесний, А. Л. Загайкевич, О. Л. Родін).
Registration Date
2024-01-31
popup.nrat_date
2024-03-14 / 2026-07-01
