Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000752, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 01-04-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Актуальні стильові та композиційні тенденції розвитку жанру «драма» у творчості сучасних композиторів (на прикладі композицій К. С. Цепколенко) Здобувач Ся Мін .., Керівник Цепколенко Кармелла Семенівна Опонент Чібалашвілі Асматі Олександрівна Опонент Кравченко Анастасія Ігорівна Рецензент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна Рецензент Майденберг-Тодорова Кіра Ісааківна Опис У дисертації досліджуються актуальні стильові та композиційні тенденції розвитку жанру «драма» у творчості композиторів різних стильових напрямків і часових рамок. Розкриття даної теми пов’язано з дослідженням складно-діалогічного характеру взаємовідносин між замислом композитора і втіленням його в драматичну форму, між задумом і створенням нової жанрової драматичної форми - індивідуального проєкту твору, між задумом і новою парадигмою часу, зробило необхідним застосування для аналізу та вивчення жанру «драма» як явища мистецтва в літературі, театрі, музиці широкого інтердисциплінарного підходу. На прикладі оперної та концертно-симфонічної творчості К. С. Цепколенко розкрито основні засади драматизації музичного матеріалу та визначено основні закономірності розвитку композиторської форми в жанрі «драма». На підставі багатостороннього аналізу жанру «драма» в галузях літератури, театру, музики було усвідомлено модель становлення жанру «драма» в історичній ретроспективі та досліджено шляхи її розвитку на сучасному етапі. У результаті багатовекторного дослідження було уточнено поняття «драми» і «нової драми» та окреслено тенденції розвитку «драми» в історичній перспективі. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей прочитання жанрового канону «драми» в рамках індивідуальної авторської інтерпретації стилів К. С. Цепколенко. Особливу увагу приділено жанру «драма», який притаманний усім видам творчої діяльності композитора та однаково присутній і в оперній і в концертно-симфонічній музиці. Методологічні основи роботи ґрунтуються на базових принципах сучасного історичного та теоретичного музикознавства. В основі методології лежать системний та типологічний підходи. Провідним методом дисертаційної роботи стає музично-текстологічний, спрямований на виявлення внутрішніх стильових особливостей музичних творів і семантичної своєрідності сучасної музичної мови. В основі роботи - методи порівняльно-зіставного, а також комплексно-системного аналізу, що розглядають твір як складову частину цілісної і багатогранної культури. У вивченні питань жанрової генези було зроблено ставку на принцип історизму та інтердисциплійний підхід, що дає змогу простежити динаміку змін у часі в об'єднанні різних видів мистецтва (літератури, театру та музики), а у викладенні матеріалу - на типологічний принцип, пов'язаний зі стилістично-конструктивними прийомами композиційної техніки. Наукова новизна дослідження визначається детермінацією дослідження галуззю «драми», спрямованою на маловивчені в цьому плані твори К. С. Цепколенко. Новим видається і ракурс дослідження, спрямований на обґрунтування драматичної природи досліджуваних творів, а також принципів систематизації жанру драми. Підсумовано теоретичні знання про жанр «драма» в музиці старовинних і сучасних композиторів. Проаналізовано з цих позицій камерну оперу К. С. Цепколенко «Доля Доріана» і концерти-драми для фортепіано та оркестру. Розглянуті особливості композиторської поетики композиторки на основі нових емоційно-образних контекстних парадигм творів в жанрі «драма». Досліджено багатоаспектність феномену музична «драма» і окреслено подальші шляхи її розвитку. У Розділі 1, який складається з трьох підрозділів, дано теоретичне викладення літературознавчих та театрознавчих концепцій, що стосуються «драми», описано особливості формотворення, композиційні особливості та жанрові відгалуження «драми». Окреслено нові напрями та нові стилі, що виникли з кінця XIX - початку XX ст., у яких відчувалися формальні та змістовні ознаки модифікації традиційних постулатів «драми» та які почали іменуватися як «Нова драма». Показано жанрові відгалуження «Нової драми», як-от «Екзистенціальна драма», «Драма абсурду», «Драма документального театру», «Символістська драма», «Моно драма» тощо. Доведено, що «Нова драма» концентрується на внутрішньому світі людини, на конфліктах її свідомості та совісті. У зв'язку з цим, «Нова драма» широко експериментує, як у царині форми, так і в царині змістовної інтерпретації текстів п'єс, зі зростаючим значенням підтекстів у постановочній драматургії. У Розділі 2, який складається із двох підрозділів, розглядаються питання історичного розвитку оперного жанру, отримують обґрунтування закономірності появи опери як результату об'єднання музичного і драматичного матеріалу, розглядаються основні принципи подачі музично-драматургічного змісту в опері. Розглядається рух опери до драми, починаючи від ранніх італійських опер, де «драма» існувала у вигляді «гарної обгортки», реформ К. В. Глюка та Р. Вагнера, що узаконили «драму» як змістовну складову оперної вистави, до сучасної опери, в якій «драма» замішана на жорстокості й терорі (опера «Невинність» Кайї Сааріахо). Відзначено також здобутки у царині «драми» українських авторів, які гармонійно поєднують елементи українського фольклору з авангардною сучасною мовою (М. М. Скорик, Є. Ф. Станкович, В. С. Губаренко, І. В. Небесний, А. Л. Загайкевич, О. Л. Родін). Дата реєстрації 2024-01-31 Додано в НРАТ 2024-03-14 Закрити