Registration Number
0825U001882, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
30-05-2025
popup.evolution
o
Title
Clarinet in the genre-style system of academic music
Author
Jinghan Duan,
popup.head Alla Chernoivanenko
popup.opponent Viktor V. Slupskyi
popup.opponent Valerii V. Hromchenko
popup.review Oleksandra S. Samoilenko
popup.review Zinoviy P. Вurkatskyy
popup.rada
The Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music
Description
У дисертації досліджуються роль і місце кларнетового інструменталізму як важливого компоненту жанрово-стильової системи академічного музичного мистецтва у цілісності органологічного, виконавського і композиторського аспектів, звучно-художніх та персоналістичних позицій. Об'єктом роботи виступає кларнетова творчість ХVІІІ – ХХІ століть, а предметом – органологічні, музично-мовні, образно-семантичні, виконавсько-виразові властивості кларнетового інструменталізму в розвитку жанрово-стильової системи музики. Серед позицій наукової новизни можна виділити: здійсненння комплексного музикознавчого аналізу функцій і ролі кларнету в жанрово-стильовій системі академічної музики; виявлення органологічних й персоналістичних передумов розвитку кларнетово-інструментальної виразовості; визначення історичної ролі виконавського фактору у розвитку кларнетового інструменталізму; музикознавчий і виконавський аналіз творів для / за участі кларнету в історико-стильовій та музично-мовній перспективі розвитку даної інструментальної культури.
Робота складається з чотирьох розділів, перший з яких досліджує проблеми виразовості кларнетового звучання з точок зору органологічного, історичного, інтонаційно-звукового, виконавського та персоналістичного підходів. Другий розділ присвячений історико-теоретичним, жанрово-стильовим, музично-мовним, образно-семантичним, виконавським аспектам сольного кларнетового репертуару в історичній перспективі розвитку. Третій розділ виявляє властивості кларнетового інструменталізму в камерно-інструментальній галузі музики. Четвертий розділ аналізує й узагальнює особливості оркестрового кларнету в різних історико-стильових ситуаціях та його вплив на розвиток симфонічного жанру у цілому.
У Висновках роботи стверджується, що кларнет швидко став органічно, глибоко й самобутньо вбудованим до складної жанрово-стильової системи академічної (і не тільки) музики з актуальною тенденцією до ствердження та розвитку власної музично-мовної, мисленнєво-виконавської та ідейно-образної специфіки. Етапи історико-органологічної модернізації кларнету постають взірцем цілеспрямованого опрацювання та розвитку різних жанрово-стильових, інструментально-виразових сфер, а також національно-регіональних просторів (і шкіл), з переконливим результатом музично-світового ствердження даного виду інструменталізму універсально-глобального порядку та оригінальних (жанрово-стильових, національних, індивідуально-авторських) специфікацій звучного втілення. Від мангеймських кларнетистів і до сучасних віртуозів – артистів – імпровізаторів – інтелектуалів – експериментаторів – виконавський фактор відіграє незамінну роль енергетичного та інструментально-технологічного імпульсу, поза якого стає неможливим не тільки живе звучання музичного твору, а й саме його створення.
Будучи удосконаленим останнім з дерев’яних духових, кларнет вигідно скористався досвідом своїх попередників, а опинившись у центрі актуальних мистецьких потреб романтичної епохи, збагатив їх втілення завдяки індивідуальним характеристикам свого тембру; органологічній гнучкості керування звуком та інтонацією; іманентному поєднанню рис нового блискучого віртуозно-інструментального стилю та ліризації мовного й виконавського висловлення. Романтична епоха остаточно закріпила і розвинула два ключові іманентні параметри кларнетової органології, збагачені виконавською ініціативою – технічну віртуозність і співучість кантилени. Ці базові атрибути будь-якого виду музичного інструменталізму – у виявленні граничних техніко-технологічних й звучних полюсів виконавської майстерності та органологічної досконалості, а також необхідні музично-драматургічні параметри стали найважливішою ознакою кларнетової виразовості. Виконавці-композитори активно розвивали віртуозно-кантиленний континуум кларнетового інструменталізму «зсередини», спираючись на цілісність виконавської і композиторської звучних парадигм. Непроста органологія сучасного кларнету дозволяє залучати й створювати «під пальцями та амбушюром» (поруч з традиційними) майже необмежену кількість і якісно-звучне розмаїття найсучасніших прийомів гри, які помітно збагачують звукову палітру кларнету, привносячи в музику незвичайні звукоколористичні ефекти, яскраві звукові поєднання, експресію та особливий емоційний настрій, що контрастує з іншими елементами музичної виразовості (зокрема, з традиційними).
Registration Date
2025-05-22
popup.nrat_date
2025-05-22 / 2026-07-01
