Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001882, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-05-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Кларнет у жанрово-стильовій системі академічної музики Здобувач Дуань Цзінхань .., Керівник Черноіваненко Алла Дмитрівна Опонент Слупський Віктор Володимирович Опонент Громченко Валерій Васильович Рецензент Самойленко Олександра Іванівна Рецензент Буркацький Зіновій Павлович Опис У дисертації досліджуються роль і місце кларнетового інструменталізму як важливого компоненту жанрово-стильової системи академічного музичного мистецтва у цілісності органологічного, виконавського і композиторського аспектів, звучно-художніх та персоналістичних позицій. Об'єктом роботи виступає кларнетова творчість ХVІІІ – ХХІ століть, а предметом – органологічні, музично-мовні, образно-семантичні, виконавсько-виразові властивості кларнетового інструменталізму в розвитку жанрово-стильової системи музики. Серед позицій наукової новизни можна виділити: здійсненння комплексного музикознавчого аналізу функцій і ролі кларнету в жанрово-стильовій системі академічної музики; виявлення органологічних й персоналістичних передумов розвитку кларнетово-інструментальної виразовості; визначення історичної ролі виконавського фактору у розвитку кларнетового інструменталізму; музикознавчий і виконавський аналіз творів для / за участі кларнету в історико-стильовій та музично-мовній перспективі розвитку даної інструментальної культури. Робота складається з чотирьох розділів, перший з яких досліджує проблеми виразовості кларнетового звучання з точок зору органологічного, історичного, інтонаційно-звукового, виконавського та персоналістичного підходів. Другий розділ присвячений історико-теоретичним, жанрово-стильовим, музично-мовним, образно-семантичним, виконавським аспектам сольного кларнетового репертуару в історичній перспективі розвитку. Третій розділ виявляє властивості кларнетового інструменталізму в камерно-інструментальній галузі музики. Четвертий розділ аналізує й узагальнює особливості оркестрового кларнету в різних історико-стильових ситуаціях та його вплив на розвиток симфонічного жанру у цілому. У Висновках роботи стверджується, що кларнет швидко став органічно, глибоко й самобутньо вбудованим до складної жанрово-стильової системи академічної (і не тільки) музики з актуальною тенденцією до ствердження та розвитку власної музично-мовної, мисленнєво-виконавської та ідейно-образної специфіки. Етапи історико-органологічної модернізації кларнету постають взірцем цілеспрямованого опрацювання та розвитку різних жанрово-стильових, інструментально-виразових сфер, а також національно-регіональних просторів (і шкіл), з переконливим результатом музично-світового ствердження даного виду інструменталізму універсально-глобального порядку та оригінальних (жанрово-стильових, національних, індивідуально-авторських) специфікацій звучного втілення. Від мангеймських кларнетистів і до сучасних віртуозів – артистів – імпровізаторів – інтелектуалів – експериментаторів – виконавський фактор відіграє незамінну роль енергетичного та інструментально-технологічного імпульсу, поза якого стає неможливим не тільки живе звучання музичного твору, а й саме його створення. Будучи удосконаленим останнім з дерев’яних духових, кларнет вигідно скористався досвідом своїх попередників, а опинившись у центрі актуальних мистецьких потреб романтичної епохи, збагатив їх втілення завдяки індивідуальним характеристикам свого тембру; органологічній гнучкості керування звуком та інтонацією; іманентному поєднанню рис нового блискучого віртуозно-інструментального стилю та ліризації мовного й виконавського висловлення. Романтична епоха остаточно закріпила і розвинула два ключові іманентні параметри кларнетової органології, збагачені виконавською ініціативою – технічну віртуозність і співучість кантилени. Ці базові атрибути будь-якого виду музичного інструменталізму – у виявленні граничних техніко-технологічних й звучних полюсів виконавської майстерності та органологічної досконалості, а також необхідні музично-драматургічні параметри стали найважливішою ознакою кларнетової виразовості. Виконавці-композитори активно розвивали віртуозно-кантиленний континуум кларнетового інструменталізму «зсередини», спираючись на цілісність виконавської і композиторської звучних парадигм. Непроста органологія сучасного кларнету дозволяє залучати й створювати «під пальцями та амбушюром» (поруч з традиційними) майже необмежену кількість і якісно-звучне розмаїття найсучасніших прийомів гри, які помітно збагачують звукову палітру кларнету, привносячи в музику незвичайні звукоколористичні ефекти, яскраві звукові поєднання, експресію та особливий емоційний настрій, що контрастує з іншими елементами музичної виразовості (зокрема, з традиційними). Дата реєстрації 2025-05-22 Додано в НРАТ 2025-05-22 Закрити