Registration Number
0825U001940, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
23-06-2025
popup.evolution
o
Title
Transactions in enforcement proceedings
Author
Anatolii M. Teliavskyi,
popup.head Olha B. Verba
popup.opponent Solomiia B. Tsebenko
popup.opponent Yurii D. Prytyka
popup.review Lyubomyra V. Meleh
popup.review Myroslav V. Kovaliv
popup.rada
Lviv State University of Internal Affairs
Description
У дисертації здійснено комплексний аналіз правочинів, укладених у межах виконавчого провадження. Детально досліджено правову природу цих правочинів, їх місце в системі публічно-правових та приватно-правових відносин, а також особливості укладення та виконання окремих видів договорів у контексті примусового виконання судових рішень. У першому розділі дисертації розглянуто загальну характеристику правочинів у виконавчому провадженні, зокрема їх сутність, правову природу та класифікацію. Особливу увагу приділено питанням взаємодії публічно-правових та цивільно-правових елементів у таких правочинах. Другий розділ присвячено аналізу особливостей окремих видів правочинів, які укладаються у виконавчому провадженні стосовно майна, на яке звернуто стягнення. Третій розділ присвячено аналізу мирової угоди як особливого виду правочину у виконавчому провадженні. Автором досліджена правова природа мирової угоди, її місце в системі засобів завершення виконавчого провадження та особливості укладення та виконання таких угод. Досліджено зміст понять «права учасників господарського товариства» «корпоративні права», «право на частку в статутному / складеному капіталі», «право з частки». Проаналізовано передбачений законодавцем алгоритм звернення виконавцем стягнення на частку учасника в товаристві. Виокремлено низку проблемних питань стосовно: оскарження проведеної виконавцем оцінки вартості частки; строків для повідомлення учасниками виконавця про своє бажання викупити частку; порядку дій виконавця, якщо всі учасники виявили бажання викупити частку; строків для укладення договору купівлі-продажу частки; того, хто є продавцем – виконавець чи боржник тощо. Констатовано, що при здійсненні виконавчого провадження та зверненні стягнення на корпоративні права боржника, з огляду на наявні прогалини у вітчизняному правовому регулюванні, власне цей захід примусового виконання рішень (звернення стягнення на корпоративні права) є неефективним. Розроблено низку пропозицій для того, аби механізм звернення стягнення на корпоративні права боржника був дієвим на практиці: слід внести зміни до законодавства щодо уніфікації нормативних визначень понять, доступу виконавця до повної інформації про майно товариства для визначення вартості частки, встановлення у податковому законодавстві обов’язку для юридичних осіб щодо подання інформації податковим органам та санкцій за його невиконання, унеможливлення боржникові та товариству відчуження, зменшення вартості і зміни частки у статутному капіталі від відкриття виконавчого провадження до моменту реалізації частки в статутному капіталі товариства на електронних торгах.
Запропоновано класифікацію правочинів у виконавчому провадженні за різними критеріями, зокрема, за наявністю у суб’єктному складі правочину виконавця, за спрямованістю зобов’язань, за етапами виконавчого провадження та за характером правових наслідків їх здійснення. Запропонована класифікація правочинів у виконавчому провадженні, хоча й базується на різних критеріях (суб’єктний склад, спрямованість зобов’язань, етапи провадження, характер правових наслідків), підкреслює їх універсальну трансформаційну правову природу.
Ця природа полягає в здатності цивільно-правових інструментів (правочинів) функціонувати в межах публічно-правової процедури виконавчого провадження для досягнення її мети – реалізації судових рішень та захисту прав осіб.
Доведено, що, незважаючи на цивільно-правову форму, правочини у виконавчому провадженні підпорядковані публічно-правовій меті та обмежені її межами. Їх застосування спрямоване не лише на задоволення приватних інтересів сторін, а й на забезпечення ефективної організації самого виконавчого провадження та досягнення його кінцевої мети – виконання рішення.
Проаналізовано правову природу мирової угоди, укладеної на стадії виконавчого провадження, як комплексного правового явища з подвійною матеріально-процесуальною сутністю. Обґрунтовано, що така угода становить цивільно-правовий правочин, укладений з метою врегулювання спору шляхом взаємних поступок сторін, та одночасно – юридичний факт, який слугує підставою для припинення виконавчого провадження. Виявлено прогалини нормативного регулювання, зокрема відсутність у ЦПК України чітких вимог до змісту ухвали про затвердження мирової угоди, структури такого акта. Запропоновано конкретизувати в процесуальному законодавстві зміст резолютивної частини ухвали суду.
Досліджено сутність угоди, укладеної за результатами медіації, як правочину, що підлягає виконанню у межах виконавчого провадження. Змодельовано механізми трансформації угоди за результатами медіації у виконавчий документ, зокрема на прикладі польської моделі, та запропоновано варіанти їх адаптації до українського правопорядку. Обґрунтовано необхідність визнання приватного виконавця як суб’єкта, здатного виступати у ролі медіатора за умови належної підготовки.
Registration Date
2025-05-26
popup.nrat_date
2025-05-26 / 2026-07-01
