Registration Number
0825U002510, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
14-07-2025
popup.evolution
o
Title
Optimisation of management and improvement of the prognosis in patients with arterial hypertension based on the study of electrophysiological processes of the heart's ventricles
Author
Natalia Tselik,
popup.head Oleksandr Bilchenko
popup.opponent Sergiy Koval
popup.opponent Oleksiy Khanyukov
popup.review Vira Zlatkina
popup.review Mariia Brynza
popup.rada
V.N. Karazin Kharkiv National University
Description
Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з провідних модифікуємих факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) у всьому світі.
Подовжений інтервал QTс, навіть без АГ, являється одним із важливих параметрів виникнення життєво небезпечних шлуночкових аритмій, при поєднанні з АГ подовжений QTс розглядається як неспецифічний маркер серцевої патології і може бути продромальним симптомом шлуночкової аритмії torsade de pointes та спровокованої нею раптової серцевої смерті.
В дослідження було включено 195 пацієнтів, із них 129 (66,2 %) жінок та 66 (33,8 %) чоловіків, віком від 35 до 80 років. До основної групи увійшли 166 пацієнтів із АГ, із них 56 (33,7%) чоловіків та 110 (66,3%) жінок, середній вік (59,28+9,72) років, в групу контролю включено пацієнтів без АГ, із них 10 (34,5%) чоловіків та 19 (65,5%) жінок, середній вік (57,93+9,16) років.
Усім пацієнтам проведено амбулаторне моніторування ЕКГ (АМЕКГ), добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ), стандартне ЕКГ відповідно до сучасних стандартів.
Залежно від середньодобової тривалості інтервалу QTc за даними АМЕКГ пацієнти основної групи були поділені на 2 групи: група 1 – 20 пацієнтів з подовженим інтервалом QTc та група 2 - 146 пацієнтів з нормальною тривалістю інтервалу QTc.
За віком хворі з АГ були співставні, за статтю, чоловіки переважали в групі 1, а жінки в групі 2 (р=0,027).
Встановлено зв'язок ожиріння та підвищеного ІМТ з подовженням інтервалу QTc. У пацієнтів з АГ і подовженим інтервалом QTc ІМТ був вищим порівняно з групами з нормальною тривалістю інтервалу та контролю (р=0,003).
Виявлено зв'язок подовження середньодобового інтервалу QTc зі ступенем АГ. Визначено, що середні показники САТ, ДАТ, ПАТ та варіабельності (ВАР) САТ та ДАТ були вищими в групі АГ з подовженим інтервалом QTc порівняно з групою хворих на АГ з нормальною тривалістю QTc та групою контролю у всіх періодах моніторування.
Встановлено зв'язок тривалості інтервалу QTc з кардіоваскулярним ризиком (КВР), ХСН за NYHA у пацієнтів з АГ порівняно з пацієнтами без АГ.
Встановлено, що комбінація таких показників, як рівень глюкози, калію, ХС, ШКФ, чоловічої статі та ІМТ в прогнозуванні подовження інтервалу QTc має достатню чутливість – 87,5% та специфічність - 70,8% (р ˂ 0,001).
Встановлено, що кількість всіх видів аритмій переважала в групі пацієнт із АГ порівняно з групою контролю протягом всіх періодів АМЕКГ. Визначено що медіани НШЕ та ШЕ значно переважали у пацієнтів з АГ та подовженим інтервалом QTс, порівняно з пацієнтами на АГ та нормальною тривалістю QTс в періоди добового (р = 0,030) та денного (р = 0,035), а групи 1 та контролю - в період денного моніторування (р = 0,013).
Встановлено, що всі середні параметри ЕхоКГ при АМЕКГ та стандартному ЕКГ, були вищими в групі 1, але статистично значущу різницю мали тільки показники маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), кінцевого діастолічного розміру (КДР), кінцевого діастолічного об’єму (КДО) та ударного об’єму лівого шлуночка (УОЛШ) при порівнянні групи 1 і групи 2 та УОЛШ при порівнянні групи 1 та контролю при АМЕКГ.
Визначені статистично значущі фактори ризику розвитку подовження середньодобового інтервалу QTc у хворих на АГ, такі як: стать, ІМТ, середньодобові ДАТ і пульсового артеріального тиску (ПАТ), тривалість АГ, офісний ПАТ.
Отримано прямий зв’язок між збільшенням ІМТ на 1 кг/м2 і підвищенням шансу подовження інтервалу QTс на 10% (р = 0,037). Встановлено, що у пацієнтів з АГ 2-го ступеня майже в 5,7 разів вищі шанси до подовження середньодобового QTc (р = 0,035), в 12,0 разів - середньоденного та середньонічного QTc (р = 0,023) порівняно з групою без АГ, а при поєднанні з шкідливими факторами (алкоголь, паління) шанси збільшуються майже в 6,9 разів для середньодобового та в 17,0 разів для середньоденного та середньонічного QTc (р = 0,016).
Виявлено, що чим вище ступінь АТ тим менше потрібно часу для розвитку подовження інтервалу QTc. Середній час від встановлення діагнозу АГ до моменту розвитку подовження середньодобового інтервалу QTc у хворих із контрольованим тиском становить 25 років; з АГ 1-го ступеня — 26 років, з АГ 2-го ступеня - 16 та із АГ 3-го ступеня — 15 років.
Розроблена прогностична модель для визначення подовження інтервалу QTc, у пацієнтів із груп ризику, яка має високу чутливість (на рівні 88,9 %) та специфічність (на рівні 70,6 %).
Встановлено, що наявність діуретиків в схемі лікування збільшувало в 2,5 рази шанс подовження QTc, використання іАПФ, АК, комбінації ББ з АК асоціювалося зі зниженням інтервалу QTс, а застосування БРА ІІ, комбінації іАПФ з ББ зменшувало варіабельність QTс.
Виявлено що в групі пацієнтів з АГ та подовженим інтервалом QTc у 50,0% випадків реєструвалися множинні несприятливі СС події, тоді як у пацієнтів без подовження QTc цей показник становив лише 16,9%. Статистично значущі відмінності між групами зафіксовані для аритмій (р = 0,031) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) (р = 0,041).
Registration Date
2025-06-26
popup.nrat_date
2025-06-26 / 2026-07-01
