Реєстраційний номер
0825U002510, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-07-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Оптимізація ведення та покращення прогнозу у хворих на артеріальну гіпертензію на підставі вивчення електрофізіологічних процесів шлуночків серця
Здобувач
Целік Наталя Євгенівна,
Керівник Більченко Олександр Вікторович
Опонент Коваль Сергій Миколайович
Опонент Ханюков Олексій Олександрович
Рецензент Златкіна Віра Владиславівна
Рецензент Бринза Марія Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з провідних модифікуємих факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) у всьому світі.
Подовжений інтервал QTс, навіть без АГ, являється одним із важливих параметрів виникнення життєво небезпечних шлуночкових аритмій, при поєднанні з АГ подовжений QTс розглядається як неспецифічний маркер серцевої патології і може бути продромальним симптомом шлуночкової аритмії torsade de pointes та спровокованої нею раптової серцевої смерті.
В дослідження було включено 195 пацієнтів, із них 129 (66,2 %) жінок та 66 (33,8 %) чоловіків, віком від 35 до 80 років. До основної групи увійшли 166 пацієнтів із АГ, із них 56 (33,7%) чоловіків та 110 (66,3%) жінок, середній вік (59,28+9,72) років, в групу контролю включено пацієнтів без АГ, із них 10 (34,5%) чоловіків та 19 (65,5%) жінок, середній вік (57,93+9,16) років.
Усім пацієнтам проведено амбулаторне моніторування ЕКГ (АМЕКГ), добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ), стандартне ЕКГ відповідно до сучасних стандартів.
Залежно від середньодобової тривалості інтервалу QTc за даними АМЕКГ пацієнти основної групи були поділені на 2 групи: група 1 – 20 пацієнтів з подовженим інтервалом QTc та група 2 - 146 пацієнтів з нормальною тривалістю інтервалу QTc.
За віком хворі з АГ були співставні, за статтю, чоловіки переважали в групі 1, а жінки в групі 2 (р=0,027).
Встановлено зв'язок ожиріння та підвищеного ІМТ з подовженням інтервалу QTc. У пацієнтів з АГ і подовженим інтервалом QTc ІМТ був вищим порівняно з групами з нормальною тривалістю інтервалу та контролю (р=0,003).
Виявлено зв'язок подовження середньодобового інтервалу QTc зі ступенем АГ. Визначено, що середні показники САТ, ДАТ, ПАТ та варіабельності (ВАР) САТ та ДАТ були вищими в групі АГ з подовженим інтервалом QTc порівняно з групою хворих на АГ з нормальною тривалістю QTc та групою контролю у всіх періодах моніторування.
Встановлено зв'язок тривалості інтервалу QTc з кардіоваскулярним ризиком (КВР), ХСН за NYHA у пацієнтів з АГ порівняно з пацієнтами без АГ.
Встановлено, що комбінація таких показників, як рівень глюкози, калію, ХС, ШКФ, чоловічої статі та ІМТ в прогнозуванні подовження інтервалу QTc має достатню чутливість – 87,5% та специфічність - 70,8% (р ˂ 0,001).
Встановлено, що кількість всіх видів аритмій переважала в групі пацієнт із АГ порівняно з групою контролю протягом всіх періодів АМЕКГ. Визначено що медіани НШЕ та ШЕ значно переважали у пацієнтів з АГ та подовженим інтервалом QTс, порівняно з пацієнтами на АГ та нормальною тривалістю QTс в періоди добового (р = 0,030) та денного (р = 0,035), а групи 1 та контролю - в період денного моніторування (р = 0,013).
Встановлено, що всі середні параметри ЕхоКГ при АМЕКГ та стандартному ЕКГ, були вищими в групі 1, але статистично значущу різницю мали тільки показники маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), кінцевого діастолічного розміру (КДР), кінцевого діастолічного об’єму (КДО) та ударного об’єму лівого шлуночка (УОЛШ) при порівнянні групи 1 і групи 2 та УОЛШ при порівнянні групи 1 та контролю при АМЕКГ.
Визначені статистично значущі фактори ризику розвитку подовження середньодобового інтервалу QTc у хворих на АГ, такі як: стать, ІМТ, середньодобові ДАТ і пульсового артеріального тиску (ПАТ), тривалість АГ, офісний ПАТ.
Отримано прямий зв’язок між збільшенням ІМТ на 1 кг/м2 і підвищенням шансу подовження інтервалу QTс на 10% (р = 0,037). Встановлено, що у пацієнтів з АГ 2-го ступеня майже в 5,7 разів вищі шанси до подовження середньодобового QTc (р = 0,035), в 12,0 разів - середньоденного та середньонічного QTc (р = 0,023) порівняно з групою без АГ, а при поєднанні з шкідливими факторами (алкоголь, паління) шанси збільшуються майже в 6,9 разів для середньодобового та в 17,0 разів для середньоденного та середньонічного QTc (р = 0,016).
Виявлено, що чим вище ступінь АТ тим менше потрібно часу для розвитку подовження інтервалу QTc. Середній час від встановлення діагнозу АГ до моменту розвитку подовження середньодобового інтервалу QTc у хворих із контрольованим тиском становить 25 років; з АГ 1-го ступеня — 26 років, з АГ 2-го ступеня - 16 та із АГ 3-го ступеня — 15 років.
Розроблена прогностична модель для визначення подовження інтервалу QTc, у пацієнтів із груп ризику, яка має високу чутливість (на рівні 88,9 %) та специфічність (на рівні 70,6 %).
Встановлено, що наявність діуретиків в схемі лікування збільшувало в 2,5 рази шанс подовження QTc, використання іАПФ, АК, комбінації ББ з АК асоціювалося зі зниженням інтервалу QTс, а застосування БРА ІІ, комбінації іАПФ з ББ зменшувало варіабельність QTс.
Виявлено що в групі пацієнтів з АГ та подовженим інтервалом QTc у 50,0% випадків реєструвалися множинні несприятливі СС події, тоді як у пацієнтів без подовження QTc цей показник становив лише 16,9%. Статистично значущі відмінності між групами зафіксовані для аритмій (р = 0,031) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) (р = 0,041).
Дата реєстрації
2025-06-26
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-26 / 2026-07-01
