Registration Number
0826U000815, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
15-05-2026
popup.evolution
.
Title
Administrative and legal principles of combating human trafficking in Ukraine
Author
Volodymyr V. Karpaiev,
popup.head Ruslan P. Chicha
popup.opponent Vitalii V. Sokurenko
popup.opponent Yevhen Y. Sobol
popup.review Mihailo Zavalnii
popup.review Vladyslav Neviadovskyi
popup.rada
Kharkiv National University of Internal Affairs
Description
У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правових засад протидії торгівлі людьми в Україні, розробленні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства та вирішення комплексу нагальних проблем у зазначеній сфері, насамперед, в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Доведено, що адміністративно-правова протидія торгівлі людьми становить сукупність визначених нормами адміністративного права заходів попереджувального, контрольного й примусового характеру, які реалізуються спеціально уповноваженими суб’єктами в межах їхньої компетенції та повноважень з метою запобігання, виявлення і припинення торгівлі людьми, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та забезпечення захисту прав постраждалих.
Аргументовано, що особливостями адміністративно-правової протидії торгівлі людьми є: по-перше, має публічно-правовий характер, оскільки механізми реалізації відповідної діяльності регулюються нормами адміністративного права, а суб’єктами реалізації є спеціально-уповноважені органи державної влади; по-друге, відповідна протидія має, переважно, превентивний характер, оскільки прерогативу становлять профілактика та швидке реагування, а не тільки покарання після скоєння злочину; по-третє, значне використання адміністративних інструментів, які охоплюють низку адміністративно-правових форм і методів реалізації відповідної діяльності; по-четверте, багато заходів реалізується без тривалих кримінальних проваджень (адміністративні постанови, розпорядження, акти контролю); по-п’яте, має комплексний і системний характер, а також поєднує правові, організаційні, інформаційні та соціальні заходи, що, зі свого боку, вимагає співпраці спеціально уповноважених суб’єктів на національному й міжнародному рівнях; по-шосте, орієнтація на захист потерпілих – адміністративні заходи передбачать механізми термінової допомоги, тимчасового розміщення, соціального супроводу та координації передачі справ у відповідні служби (медична, психологічна, соціальна допомога).
Зроблено висновок про те, що система правових засад діяльності щодо протидії торгівлі людьми складається з нормативно-правових актів різної юридичної сили, серед яких Конституція України акти національного й міжнародного рівнів (різноманітні конвенції та декларації в сфері прав і свобод людини, боротьби з торгівлею людьми), кодифіковані та інші акти законодавства, а також підзаконні документи. Провідне місце в системі відповідних засад належить нормам адміністративного права, адже саме за допомогою останніх: визначається адміністративно-правовий статус суб’єктів протидії торгівлі людьми, стратегія діяльності останніх, засади їхньої міжвідомчої взаємодії, порядок та умови використання спеціальних інформаційно-телекомунікаційних технологій з метою протидії, забезпечення роботи спеціальних установ допомоги жертвам торгівлі людьми, а також принципи, специфіка виконання загальнодержавної політики в зазначеній сфері.
До суб’єктів протидії торгівлі людьми віднесено: 1) Верховну Раду України (комітети Верховної Ради України) – займається законодавчим забезпечення протидії торгівлі людьми, формуючи основний масив юридичних засад цієї комплексної діяльності; 2) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – суб’єкт парламентського контролю дотримання прав людини всіма владними інституціями, зокрема й у контексті питань протидії торгівлі людьми; 3) Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади – забезпечують формування, проведення і реалізацію державної політики в досліджуваній сфері; провадять підзаконне регулювання цієї сфери, а також підтримку спеціальних інформаційно-комунікаційних технологій, що застосовуються в її межах; 4) Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України – визначений Президентом України національний координатор у сфері протидії торгівлі людьми; 5) місцеві державні адміністрації – суб’єкти реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми на місцевому рівні в межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць; 6) закордонні дипломатичні установи України та заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми – суб’єкти допомоги, захисту й соціальної роботи із жертвами торгівлі людьми; 7) Національну поліцію України – цільовий суб’єкт протидії торгівлі людьми, який забезпечує попередження та припинення кримінальних правопорушень в аналізованій сфері, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Registration Date
2026-04-03
popup.nrat_date
2026-04-03 / 2026-07-02
