Реєстраційний номер
0826U000815, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
15-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Адміністративно-правові засади протидії торгівлі людьми в Україні
Здобувач
Карпаєв Володимир Володимирович,
Керівник Чича Руслан Павлович
Опонент Сокуренко Віталій Валерійович
Опонент Соболь Євген Юрійович
Рецензент Завальний Михайло Володимирович
Рецензент Невядовський Владислав Олегович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правових засад протидії торгівлі людьми в Україні, розробленні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства та вирішення комплексу нагальних проблем у зазначеній сфері, насамперед, в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Доведено, що адміністративно-правова протидія торгівлі людьми становить сукупність визначених нормами адміністративного права заходів попереджувального, контрольного й примусового характеру, які реалізуються спеціально уповноваженими суб’єктами в межах їхньої компетенції та повноважень з метою запобігання, виявлення і припинення торгівлі людьми, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та забезпечення захисту прав постраждалих.
Аргументовано, що особливостями адміністративно-правової протидії торгівлі людьми є: по-перше, має публічно-правовий характер, оскільки механізми реалізації відповідної діяльності регулюються нормами адміністративного права, а суб’єктами реалізації є спеціально-уповноважені органи державної влади; по-друге, відповідна протидія має, переважно, превентивний характер, оскільки прерогативу становлять профілактика та швидке реагування, а не тільки покарання після скоєння злочину; по-третє, значне використання адміністративних інструментів, які охоплюють низку адміністративно-правових форм і методів реалізації відповідної діяльності; по-четверте, багато заходів реалізується без тривалих кримінальних проваджень (адміністративні постанови, розпорядження, акти контролю); по-п’яте, має комплексний і системний характер, а також поєднує правові, організаційні, інформаційні та соціальні заходи, що, зі свого боку, вимагає співпраці спеціально уповноважених суб’єктів на національному й міжнародному рівнях; по-шосте, орієнтація на захист потерпілих – адміністративні заходи передбачать механізми термінової допомоги, тимчасового розміщення, соціального супроводу та координації передачі справ у відповідні служби (медична, психологічна, соціальна допомога).
Зроблено висновок про те, що система правових засад діяльності щодо протидії торгівлі людьми складається з нормативно-правових актів різної юридичної сили, серед яких Конституція України акти національного й міжнародного рівнів (різноманітні конвенції та декларації в сфері прав і свобод людини, боротьби з торгівлею людьми), кодифіковані та інші акти законодавства, а також підзаконні документи. Провідне місце в системі відповідних засад належить нормам адміністративного права, адже саме за допомогою останніх: визначається адміністративно-правовий статус суб’єктів протидії торгівлі людьми, стратегія діяльності останніх, засади їхньої міжвідомчої взаємодії, порядок та умови використання спеціальних інформаційно-телекомунікаційних технологій з метою протидії, забезпечення роботи спеціальних установ допомоги жертвам торгівлі людьми, а також принципи, специфіка виконання загальнодержавної політики в зазначеній сфері.
До суб’єктів протидії торгівлі людьми віднесено: 1) Верховну Раду України (комітети Верховної Ради України) – займається законодавчим забезпечення протидії торгівлі людьми, формуючи основний масив юридичних засад цієї комплексної діяльності; 2) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – суб’єкт парламентського контролю дотримання прав людини всіма владними інституціями, зокрема й у контексті питань протидії торгівлі людьми; 3) Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади – забезпечують формування, проведення і реалізацію державної політики в досліджуваній сфері; провадять підзаконне регулювання цієї сфери, а також підтримку спеціальних інформаційно-комунікаційних технологій, що застосовуються в її межах; 4) Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України – визначений Президентом України національний координатор у сфері протидії торгівлі людьми; 5) місцеві державні адміністрації – суб’єкти реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми на місцевому рівні в межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць; 6) закордонні дипломатичні установи України та заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми – суб’єкти допомоги, захисту й соціальної роботи із жертвами торгівлі людьми; 7) Національну поліцію України – цільовий суб’єкт протидії торгівлі людьми, який забезпечує попередження та припинення кримінальних правопорушень в аналізованій сфері, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
Дата реєстрації
2026-04-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-03 / 2026-07-02
