Registration Number
0826U002464, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
26-06-2026
popup.evolution
.
Title
The limits of national criminal jurisdiction (comparative study)
Author
Yevhen Riiako,
popup.head Oleksandr Zhytnyi
popup.opponent Vitalii Pavlykivskyi
popup.opponent Volodymyr Shablystyi
popup.review Tetiana Syroid
popup.review Vadym Kharchenko
popup.rada
Karazin University
Description
Дисертацію виконано з метою одержання науково обґрунтованих результатів щодо сучасного стану теоретичної розробки проблеми меж національної кримінально-правової юрисдикції і формулювання науково обґрунтованих висновків щодо їх оптимального встановлення в КК України з урахуванням позитивного досвіду їх нормативного регулювання законодавством зарубіжних держав.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що забезпечують встановлення та реалізацію кримінально-правової юрисдикції держави.
Предметом дослідження є межі національної кримінально-правової юрисдикції у порівняльно-правовому вимірі.
У першому розділі дослідження проаналізовано теоретичні, соціально-політичні й нормативні засади визначення меж національної кримінально-правової юрисдикції України. Зокрема, прослідковано сучасний стан теоретичного розуміння національної кримінально-правової юрисдикції та її меж у кримінальному праві України, виявлено соціально-правові передумови формування меж національної кримінально-правової юрисдикції України, розкрито конституційні, міжнародно-правові та кримінально-політичні аспекти встановлення меж національної кримінально-правової юрисдикції України.
Другий розділ роботи присвячений історичним та методологічним аспектам визначення меж національної кримінально-правової юрисдикції України та проблемам їх розуміння в доктрині вітчизняного кримінального права. У ньому описано генезис доктринальних ідей щодо меж національної кримінально-правової юрисдикції та історичний досвід їх нормативного регулювання у кримінальному праві України, показано проблеми врахування меж національної кримінально-правової юрисдикції у теорії кримінального права України, а також визначені методологічні засади та запропоновано авторську методику дослідження меж національної кримінально-правової юрисдикції.
Третій розділ дисертації повною мірою присвячений компаративному аналізу сучасного законодавчого досвіду регламентації меж національної кримінально-правової юрисдикції у зарубіжних державах (за галузевим законодавством Німеччини, Австрії, Франції, Польщі, Словаччини, країн Балтії (Литва, Латвія, Естонія), деяких держав Причорноморського регіону та Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що воно є першим в Україні цільовим комплексним дослідженням меж національної кримінально-правової юрисдикції, в якому з активним використанням інструментарію компаративного аналізу одержано науково обґрунтовані результати, спрямовані на оцінку сучасного стану та визначення перспектив удосконалення юрисдикційних приписів.
Зокрема, в дисертації уперше з урахуванням презумпції приналежності національної кримінально-правової юрисдикції кожній державі як організації публічної влади, відповідальної за правопорядок і правосуддя та як суб’єкта міжнародного права, доведено, що регулятивні норми внутрішнього кримінального права про чинність та дію у просторі й за колом осіб його джерел (юрисдикційні приписи) не встановлюють таку юрисдикцію, а лише визначають (конкретизують) її межі. У роботі вперше описано феномен делегованої національної кримінально-правової юрисдикції, який характеризує повноваження застосування державою місця фактичного перебування правопорушника власного кримінального права для реагування на кримінальне правопорушення, вчинене в межах юрисдикції іншого суб’єкта міжнародного права та способу реалізації принципу «aut dedere aut judicare» (ч. 3, 4 ст. 10 КК України, § 1 ст. 110 КК Республіки Польща, § 65 КК Австрійської Республіки, ст. 113-8-2 КК Французької Республіки, ст. 13.3 КК Азербайджанської Республіки); визначено способи законодавчого коригування такого делегування (можливість інтеграції Україною у національний правопорядок кримінальної юрисдикції інших держав (крім держав-агресорів) за умови неможливості забезпечення реалізації щодо правопорушника власної кримінально-правової юрисдикції державою місця скоєння злочину та відповідності вчиненого ним діяння критеріям, передбаченим ст. 8 КК України).
У дослідженні розроблено удосконалене визначення поняття національної кримінально-правової юрисдикції України, яке дозволяє врахувати всі (а не лише кримінальну відповідальність) наявні у кримінальному праві заходи впливу: це сукупність встановлених в інтересах захисту найцінніших об’єктів повноважень України на здійснення заходів щодо криміналізації та пеналізації суспільно небезпечних діянь та регулювання кримінально-правових відносин із урахуванням місця виникнення відповідних юридичних фактів та особливостей суб’єктів, які їх створили.
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності; у освітній діяльності; у правотворчості; у правозастосуванні.
Registration Date
2026-06-11
popup.nrat_date
2026-06-11 / 2026-07-23
