Registration Number
0826U002641, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
28-07-2026
popup.evolution
o
Title
Peculiarities of the Use of Electronic Evidence in Criminal Proceedings in Ukraine and Worldwide
Author
VITALII V. PETRYK,
popup.head Valerii G. Hahanovskiy
popup.opponent Diana B. Serhieieva
popup.opponent Tymur O. Loskutov
popup.review Nadiia S. Morgun
popup.review Olena V. Taran
popup.rada
National Academy of Internal Affairs
Description
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних, правових і прикладних аспектів використання електронних доказів у кримінальному провадженні України й інших держав. В умовах цифровізації суспільних відносин інформаційно-комунікаційні технології відіграють подвійну роль у сфері кримінальної юстиції: з одного боку, їх використовують для вчинення та приховування кримінальних правопорушень, з іншого – вони стають незамінним засобом їх виявлення та розслідування, оскільки більшість протиправних дій залишають цифрові сліди. Попри посилення доказового значення електронної інформації, її правовий статус, порядок збирання, фіксації, перевірки й оцінки залишаються недостатньо врегульованими на законодавчому рівні, що зумовлює актуальність дослідження.
Сформульовано авторське функціональне визначення електронного доказу як інформації в електронній формі, що створена, збережена, передана або відображена за допомогою електронних пристроїв, систем чи мереж, містить відомості про обставини, які мають значення для кримінального провадження, і може бути використана як доказ за умови її отримання та перевірки в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. На відміну від наявних доктринальних підходів, визначення ґрунтується на способі існування інформації в електронному середовищі, без оцінних категорій автентичності та цілісності в дефініції, що забезпечує її придатність і для майбутніх форм електронних об’єктів. Обґрунтовано доцільність закріплення електронного доказу як самостійного джерела доказів шляхом доповнення частини 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України.
Виокремлено та систематизовано специфічні ознаки електронних доказів, що відрізняють їх від традиційних джерел, зокрема це: нематеріальність, динамічність, відтворюваність, залежність від технічних засобів, відсутність жорсткої прив’язки до матеріального носія та наявність метаданих. Обґрунтовано виокремлення метаданих як ознаки із самостійним доказовим значенням, що дають змогу встановлювати час, джерело й історію змін електронного об’єкта.
Запропоновано координатну авторську класифікацію електронних доказів за п’ятьма взаємодоповнюваними критеріями: за способом створення інформації (створені людиною, комп’ютером, комбіновані та створені штучним інтелектом); за процесуальним режимом отримання (безпосередньо вилучені, отримані через тимчасовий доступ, негласні слідчі (розшукові) дії та міжнародне співробітництво); за процесуальним статусом носія (локальні, мережеві, локально-мережеві, транзитні); за рівнем процесуальної верифікованості (самоверифіковані, технічно верифіковані, експертно підтверджені, презумптивно верифіковані); за рівнем втручання в право на повагу до приватного життя. Координатний характер класифікації дає змогу одночасно описати кожен доказ за всіма критеріями та визначити процесуальний маршрут роботи з ним. Окремо розроблено авторську класифікацію листування в месенджерах як виду електронних доказів за вісьмома критеріями (кількістю учасників, рівнем доступу, можливістю розміщення контенту, етапом створення, джерелом походження, форматом, змістово-інформаційною складовою та способом формування відповідей).
Registration Date
2026-06-18
popup.nrat_date
2026-06-18 / 2026-10-07
