Registration Number
0826U002745, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
25-06-2026
popup.evolution
o
Title
Emotional Burnout Among Psychiatrists During the War (Risk Factors, Clinical and Psychopathological Characteristics, Prevention)
Author
Taras I. Levin,
popup.head V'yacheslav D. Mishyyev
popup.opponent Marianna V. Markova
popup.opponent Viktoriia V. Ohorenko
popup.review Halyna Pyliahina
popup.review Liudmyla T. Uralova
popup.rada
Shupyk National Healthcare University of Ukraine
Description
Дослідження присвячене емоційному вигоранню у лікарів-психіатрів під час війни. Об’єктом дослідження є емоційне вигорання у лікарів-психіатрів у воєнний період, предметом – чинники ризику, клініко-психопатологічні особливості та профілактика емоційного вигорання. Мета роботи полягала в тому, щоб на основі ідентифікації клініко-психопатологічних особливостей, психосоціальних і патопсихологічних характеристик емоційного вигорання розробити комплекс заходів його терапії та профілактики.
Вибірку склали 120 лікарів-психіатрів, які працювали у м. Києві з 24.02.2022 р. протягом 2022 р. Критерієм стратифікації була наявність і вираженість проявів професійної дезадаптації, що віддзеркалювало рівень емоційного вигорання. За результатами обстеження виділено три групи: ОГ1 – 30,8% (37 осіб), лікарі без ознак професійної дезадаптації та з низьким рівнем емоційного вигорання; ОГ2 – 47,5% (57 осіб), особи з ознаками професійної дезадаптації та помірним рівнем емоційного вигорання; ОГ3 – 21,7% (26 осіб), респонденти з клінічно окресленою і вираженою професійною дезадаптацією та високим рівнем емоційного вигорання. Використано клініко-психопатологічні, психометричні та психодіагностичні методи.
У роботі досліджено клініко-психопатологічні особливості проявів емоційного вигорання у лікарів-психіатрів і визначено провідні психопатологічні маркери цього стану; оцінено психосоціальне функціонування під час війни; проаналізовано копінговий репертуар залежно від інтенсивності вигорання; вивчено стан емоційного інтелекту та його роль у розвитку і прогресуванні емоційного вигорання; встановлено взаємозв’язки чинників ризику, розроблено моделі розвитку й прогнозу, а також обґрунтовано й оцінено ефективність алгоритму комплексної терапії і профілактики.
Встановлено, що 69,2% лікарів-психіатрів у Києві під час війни мали прояви емоційного вигорання різної інтенсивності та клінічної варіативності. Усі лікарі з емоційним вигоранням мали ознаки професійної дезадаптації, погіршення самопочуття, соматовегетативні і диссомнічні порушення, деформацію соціальних зв’язків та зниження мотивації до діяльності. У 47,5% спостерігалося формування симптомів напруги, резистенції та виснаження; 21,7% мали клінічно окреслені сформовані прояви емоційного вигорання і професійної дезадаптації. У всіх лікарів-психіатрів виявлено окремі мозаїчні ознаки депресивного та/або тривожного реагування з переважанням інтенсивності тривожних проявів над депресивними. У респондентів зі сформованими проявами вигорання виявлено депресивні розлади середнього рівня та тривогу середнього або високого рівня виразності, включно із симптомами соматизації та обсесивно-компульсивної симптоматики.
Визначено персонологічні, психопатологічні, психосоціальні, професійні та емоційно-інтерперсональні чинники формування й прогресування емоційного вигорання у лікарів-психіатрів під час війни. Доведено значення комплексу персонологічних чинників, зокрема особистісної тривожності та копінгового репертуару, психосоціальних чинників, зокрема соціально-психологічної адаптації і якості життя, професійної дезадаптації, а також психопатологічних чинників – тривоги, депресії і клініко-психопатологічних корелятів. Найбільш вагомим патогенетичним чинником визначено рівень емоційного інтелекту: його низький рівень асоційований із підвищеним ризиком формування й прогредієнтності емоційного вигорання.
Наукова новизна результатів полягає в обґрунтуванні та розробленні комплексної моделі розвитку емоційного вигорання у лікарів-психіатрів під час війни з урахуванням його клінічної і структурно-динамічної різноманітності та ролі професійних, психопатологічних, психосоціальних, персонологічних і емоційно-інтерперсональних чинників. Обґрунтовано, що базовим дескриптором емоційного вигорання є професійна дезадаптація. Розроблено математичну модель розвитку і прогнозу професійної дезадаптації, яка враховує соціально-демографічні характеристики, афективні показники та психосоціальні особливості й дає змогу визначити чотири групи ризику: низький, помірний, високий і дуже високий ризик.
Практичне значення роботи полягає у підвищенні якості діагностики і прогнозу емоційного вигорання у лікарів-психіатрів, своєчасному виявленні прогностично несприятливих тенденцій та застосуванні персоніфікованих терапевтичних і профілактичних заходів. Істотне практичне значення мають розроблені й впроваджені персоніфіковані алгоритми комплексної терапії і профілактики, які враховують ризик розвитку та/або ступінь вираженості емоційного вигорання під час війни.
Ключові слова: емоційне вигорання, професійне вигорання, професійна дезадаптація, лікарі-психіатри, тривога, депресія, психосоціальна дезадаптація, діагностика, персоніфікована терапія, психотерапія, психофармакотерапія, профілактика.
Registration Date
2026-06-22
popup.nrat_date
2026-06-22 / 2026-07-17
