Registration Number
0826U004711, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
25-08-2026
popup.evolution
.
Title
Syncretic conjunctives in artistic discourse
Author
Nataliia V. Masliuk,
popup.head Liudmila Shytyk
popup.opponent Raisa O. Khrystyaninova
popup.opponent Катерина Г. Городенська
popup.review Mykola I. Kalko
popup.review T.V. Sherbyna
popup.rada
Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy
Description
Маслюк Н. В. Синкретичні сполучні засоби в художньому дискурсі. Кваліфікаційна праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Міністерство освіти і науки України. Черкаси, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячене комплексному вивченню формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних параметрів функціювання синкретичних сполучних засобів в українському художньому дискурсі кінця XIX – першої чверті XXI століть. Актуальність роботи зумовлена динамічними процесами в синтаксичній системі української мови, розвитком перехідних конструкцій, переглядом традиційних класифікацій сполучників і складних речень та розширенням структурно-семантичного репертуару засобів зв’язку.
У дослідженні уточнено статус сполучника як аналітичного синтаксичного неоднорідного типу слова-морфеми, систематизовано сучасні уявлення про сполучні засоби як одиниці релятивної семантики та простежено динаміку поповнення сполучникового корпусу. Встановлено, що синкретизм у сфері сполучних засобів охоплює формальний, функційний і семантичний рівні та виявляється у переході інших лексико-граматичних класів до категорії засобів зв’язку, поєднанні ознак сурядності й підрядності та синтезі різних семантико-синтаксичних відношень.
Системно проаналізовано десять різновидів синкретичних сполучних засобів: власне сполучники, аналітичні одиниці, функційні аналоги сполучників, сполучні слова, сполучнослівні єдності, сполучнослівно-сполучникові пари, фразеосполучникові підрядно-сурядні та фразеосполучнослівно-сполучникові пари, сполучникові й сполучнослівно-сполучникові комплекси. Їх кваліфіковано як синкретичні через здатність маркувати синтезовані формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні відношення в складних реченнях перехідного типу.
Установлено, що активізація аналітичного способу творення спричинила появу значної кількості складених засобів зв’язку, серед яких найчисельнішою групою є сполучнослівно-сполучникові пари. Проаналізовано формально-граматичні характеристики сурядно-підрядних і підрядно-сурядних сполучників, аналітичних одиниць, функційних аналогів сполучників, сполучних слів та гібридних утворень. Визначено їхню співвіднесеність із типами синкретичних конструкцій.
У семантико-синтаксичному аспекті встановлено основні значеннєві позиції та семантичні відтінки синкретичних сполучних засобів. Сурядно-підрядні та підрядно-сурядні сполучники диференційовано за характером виражуваних відношень; для аналітичних одиниць визначено причиново-наслідкову, часову, умовно-наслідкову, висновкову та протиставно-допустову семантику. Функційні аналоги сполучників розподілено на групи за вираженням сурядності, підрядності та їх комбінації.
З’ясовано специфіку функціювання сполучних слів у складних безсполучникових реченнях, де вони маркують безсполучниковість форми та підрядність змісту. Сполучнослівні єдності й сполучнослівно-сполучникові пари визначено як засоби вираження формальної та змістової сурядності-підрядності. Фразеосполучникові утворення функціюють у частково фразеологізованих конструкціях і переважно маркують темпоральні відношення. Сполучникові та сполучнослівно-сполучникові комплекси забезпечують вираження складних комбінацій допустово-протиставних, розділово-допустово-протиставних та інших семантичних відношень.
Емпіричну базу дослідження становлять приклади з української художньої літератури XIX–XXI століть. Їх аналіз дав змогу визначити особливості реалізації синкретичних сполучних засобів у художньому мовленні, установити частотність окремих структурно-семантичних типів та простежити тенденцію до інтенсифікації їх використання для багатовимірного вираження формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних відношень.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному системному описі синкретичних сполучних засобів українського художнього дискурсу, їх структурної організації, формально-граматичних характеристик і семантико-синтаксичного потенціалу. Теоретичне значення визначається поглибленням розуміння синкретизму як багаторівневого явища та уточненням взаємозв’язків між морфологійною транспозицією, граматикалізацією і синтаксичною організацією складного речення. Практичне значення полягає у можливості використання результатів у дослідженнях синтаксису, морфології, функційної граматики, лексикографії та стилістики, а також у викладанні відповідних дисциплін у закладах вищої освіти.
Ключові слова: синкретизм, морфологійна транспозиція, частини мови, синкретичні сполучні засоби, сполучники, сполучні слова, синкретичні складні речення, сурядність, підрядність, безсполучниковість, формально-синтаксична позиція, семантико-синтаксичні відношення, художній дискурс.
Registration Date
2026-08-20
popup.nrat_date
2026-08-20 / 2026-08-27
