Дисертація доктора філософії. Жіа Жунхан --. Сюїтність, як принцип творення художньої цілісності, в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ століття

Registration Number

0826U004839, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

07-09-2026

popup.evolution

.

Title

Suite Principle as a Means of Creating Artistic Integrity inTwentieth-Century Ukrainian and Chinese Piano Music

Author

Junhan -. Zhia,

popup.head Myroslava O. Novakovych
popup.opponent Iryna S. Dovhaliuk
popup.opponent Olha I. Komenda
popup.review Iryna M. Antonyuk
popup.review Kateryna P. Cherevko

popup.rada

Lviv national music academy named after M.V. Lysenko

Description

Дисертація присвячена дослідженню сюїти і сюїтних принципів композиції в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. з позиції категорії художньої цілісності. Зазначено важливість цього поняття у музичному мистецтві, позаяк саме цілісність робить твір художньо довершеним і забезпечує його естетичну вартість, а також сприяє передачі адресату авторського задуму. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тенденцію до використання сюїтних принципів композиції, а також ознак сюїтного мислення у творчості українських і китайських композиторів ХХ ст., а пропонована робота дозволяє глибше зрозуміти культурну та ідентифікаційну природу цього явища, генезу якого слід шукати в ментальних характеристиках обох народів. Метою дослідження є осмислення сюїтності в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. в контексті категорії художньої цілісності. Об’єктом дослідження є українська та китайська фортепіанна музика ХХ ст. Предмет дослідження - концепт цілісності художнього твору в його проекції на жанр фортепіанної сюїти і сюїтний принцип композиції. Методологія дослідження базується на синтезі різних наукових оптик: музикознавчої історичної, історико-генетичної, постмодерної, герменевтичної, а також компаративного, системного та музичноаналітичного методів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше комплексне дослідження жанру сюїти і сюїтності, як композиційного принципу, в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. було здійснено з позиції категорії художньої цілісності в музичному мистецтві. Теоретичною основою дослідження є праці з музикознавства, етномузикознавства, філософії, естетики, теорії літератури, історії культури, теорії ментальності та психології. Визнано, що основою західної філософської думки є раціональнийпідхід, натомість у філософських вченнях країн Сходу домінує образно-інтуїтивне бачення світу. Виявлено наявність двох основних точок зору щодо проблеми цілісності: західної системної та східної несистемної, які взаємодіють між собою. Водночас зазначено, що основними складовими цілісності художнього твору є: авторський задум, у якому всі частини підпорядковуються основній ідеї; взаємозв‘язок усіх елементів; гармонія та єдність форми і змісту. Акцентовано на універсальності сюїтного циклу як з точки зору втілення програмності у фортепіанній музиці, так і національних традицій, позаяк у жанрі сюїти писали твори представники усіх національних шкіл. Це пояснюється відсутністю у сюїті обмежень і чітких правил стосовно послідовності частин, варіативності, а також здатності поєднувати різноманітні образні сфери. Зазначено, що в ній, із самого початку свого існування, закладені можливості для демонстрації національного колориту, результатом чого є численні приклади фортепіанних сюїт, де у назві декларувався національний характер музики і його зв'язок з фольклором. У першому розділі простежено становлення сюїти в історичному аспекті, а також трансформацію сюїтного мислення у європейській клавірній музиці XVII – початку ХХ ст. Констатовано, що однією з визначальних ознак сюїти є контрастність, що базується на співставленні танцювальних і лірично-споглядальних п‘єс. Водночас звернено увагу на цілісність циклу в його множинності. В епоху бароко таким об‘єднуючим фактором стала наявність спільної жанрової основи, тональності чи конкретного художнього задуму. Після послаблення у другій половині XVIII ст. інтересу композиторів до сюїти, що пов‘язано з появою в західноєвропейській інструментальній музиці нових жанрів, у середині ХІХ ст. сюїта пережила відродження вже на програмній основі, що інспірувало звернення представників романтизму до малих форм як у вокальній, так і в фортепіанній музиці. Але одним із найпопулярніших жанрів вона стала у першій половині ХХ ст., враховуючи хвилю зацікавлень бароковою сюїтою багатьох тогочасних європейських митців. Їх приваблювала не лише символічність танців, контраст як принцип композиції, діалогізм, але й здатність сюїти передавати в музиці нестійкий, мінливий і хаотичний характер сучасної епохи.У дисертаційній роботі, в процесі аналізу сюїтних фортепіанних творів українських та китайських композиторів, був застосований компаративний підхід, що дало підставу виявити особливості українського та китайського менталітетів у їх проекції на музичне мистецтво. Зазначено, що обом народам притаманний високий ступінь відчуття прекрасного, наявність спільної кардинальної риси, що полягає у визначенні українського і китайського мислення як образного, на відміну від європейського, логічного за своєю сутністю. Спільним є вплив на формування української та китайської ментальності не так візуальної, як слухової, аудіальної культури, засвоєної двома народами через мову і слухову образність, музичний фольклор і обряд.

Registration Date

2026-08-25

popup.nrat_date

2026-08-25 / 2026-09-07